Буквально кожна зі сфер управління в державі, якої торкаються руки чинної влади, перетворюється на руїну. Розвиток промисловості, оборонна сфера, міжнародна політика, соціальний захист, освіта, наука… За останні два роки ці сфери перетворилися на зони занепаду.
Не стала винятком і сфера культури. Наочним прикладом ситуації в ній стала закупівля книжок для українських бібліотек. На сьогодні бібліотеки залишаються в Україні чи не єдиним осередком культури. Для жителів провінційних сіл і містечок, де нема книжкових магазинів чи хоча б яток, єдиною можливістю ознайомитися з новинками сучасного українського книговидання залишалися лише бібліотеки.
Але наразі вони не в пріоритеті чинної влади. Адже на закупівлі книжок особливо не вкрадеш (на відміну від «Великого крадівництва»). До того ж люди, які в наш час читають книжки, – явно не є цільовою групою Зеленського.
На закупівлю книжок з бюджету виділяється все менше грошей: якщо у 2018 р. було виділено 121 млн грн, то у 2020 – 48 млн грн, у 2021 – 50 млн грн.
А у проєкті бюджету на 2022 рік взагалі не передбачені кошти на це. На Український інститут книги (УІК) передбачено близько 152 млн грн при потребі приблизно 700 млн грн. У той же час на «Велике кравдівництво» 2022 року планують спрямувати 124 млрд грн.
Пропозиції «ЄС» щодо збільшення фінансування Державної програми зі сприяння опануванню державною мовою та на закупівлю книжок для бібліотек були проігноровані. У місцевих бюджетів після згортання децентралізації також катма грошей.
Відсутність закупівлі книжок з державного бюджету – це потрійний удар по розвитку української нації:
- Посилює занепад бібліотек, до яких перестануть ходити читачі.
- Підштовхує до банктурства провідні українські видавництва, який й без того позбавлені засобів для виживання в умовах непродуманих локдаунів та перенесених/обмежених в карантинних умовах книжкових форумів.
- Як наслідок, – розчищає місце для приходу на український ринок російської книжкової продукції.
Так націю позбавляють майбутнього.
В Україні 15 тис. бібліотек, якими користується 12 млн читачів і читачок. У них і так невеликий вибір нової літератури. На кожного мешканця України припадає хіба трохи більше чотирьох бібліотечних книжок, з них виданих до 1991 р. може бути 2-3 назви.
Міжнародна бібліотечна асоціація IFLA рекомендує поповнювати фонди публічних бібліотек на 0,25 примірника на 1 мешканця на рік. Тобто в Україні це мало би бути 10 млн примірників на рік. В Україні ця кількість поповнила бібліотеки за 10 років, і то завдяки діяльності Українського інституту книги до того, як в Україні з’явилася «команда Зе». Таким чином, як справедливо зауважує директорка УІКу О.Коваль, від цивілізованих країн ми відстаємо або в 20 разів, або на 20 років, або ж назавжди.