65% українців, які знайшли прихисток у Німеччині, вирішили залишитися там назавжди. Водночас кількість українців, які легально працюють у Польщі, продовжує зростати. В інших каїнах Європи також зростає кількість українців зі статусом тимчасового захисту. Уряди країн ЄС впроваджують програми інтеграції, тоді як українська влада демонструє повну бездіяльність у роботі з біженцями.
Замість розробки стратегій для повернення українців додому та підтримки зв’язку з біженцями за кордоном, влада ігнорує виклики, пов’язані з масовою міграцією. Відсутність конкретних дій призводить до втрати людського капіталу, необхідного для післявоєнного відновлення країни.
Натомість влада носиться з прожектом «Міністерства єдності», що викликає в пам’яті давній жарт: якщо щось працює, то лише тому, що немає відповідного міністерства. Тож створення чергової контори для освоєння бюджетів – точно не шлях повернення біженців.
А шлях – створити для українців перспективу вдома.
Німеччина, Польща та інші країни ЄС пропонують українцям інтеграційні програми, допомогу в працевлаштуванні та соціальний захист: українці ходять на мовні курси, діти ходять до школи, їм надається житло і фінансова допомога, надається допомога з працевлаштування.
В Україні люди мають розуміти, що матимуть роботу. А це означає, що підприємств мають перестати давити перевірками і засипати додатковими податками. Має припинитися хаос і сваволя з визначенням критичних підприємств і бронюванням представників. Чіткі і зрозумілі правила, заборона контролерам втручатися в роботу підприємств, які виплачують зарплату і податки – будуть набагато ефективнішим фактором повернення українців додому, ніж запальні відосіки і чиновничі годівнички.