З моменту вторгнення росії в Україну США були найбільшим постачальником військової допомоги Києву з великим відривом від найближчих союзників. Оскільки ця підтримка зараз призупинена, і немає впевненості, що вона незабаром відновиться, ЄС опиняється у ситуації вимушеного лідерства.
Тепер ФРН змушена перебрати на себе функції, які раніше виконували США. Згідно з даними Кільського інституту світової економіки, наразі Німеччина поступається лише США у наданні військової допомоги Україні, надавши €17,1 млрд допомоги до жовтня минулого року. Великобританія надала €6,57 млрд, тоді як Франція внесла лише €0,54 млрд.
Звідси роздратування і підштовхування інших країн ЄС надавати більше допомоги, яке вже неодноразово звучало з вуст очільника Німеччини. Німецькі політики стривожені тим, що республіканці в Сенаті США провалили голосування про надання Україні нової військової допомоги. О.Шольц навіть вирушив з візитом до США.
Між тим, у самій Німеччині громадськість також неоднозначно ставиться до такого лідерства ФРН. Лише 38% німців хотіли б бачити сильнішу участь Німеччини на світовій арені, згідно з опитуванням Körber Foundation .
Іронія долі полягає в тому, що на початку війни саме Німеччина була аутсайдером надання допомоги у побоюваннях ескалації напруги з росією як ядерною державою. Німці відмовилися відправляти важке озброєння в Україну, поки американці та інші союзники по НАТО не зроблять цього першими.
Водночас, попри неодноразові запити з боку України, Шольц досі відмовляється надати Україні крилаті ракети великої дальності Taurus, вочевидь побоюючись, що українці можуть використати їх для знищення цілей в росії. Великобританія і Франція тим часом надали крилаті ракети.
Поки що у Сенаті США республіканці занадто захопились виборчою кампанією.
Спочатку республіканці заявили, що не будуть допомагати союзникам США до вирішення проблеми напливу мігрантів на кордоні США. І тут же розкритикували ту ж угоду, якої вони вимагали, через кілька годин після її оприлюднення – через нібито занадто м’які норми міграційного законодавства.
7 лютого не набралось достатньо голосів для процедурного голосування за прискорений розгляд великого пакету (Україна/Ізраїль/Тайвань/Міграційна реформа) через фактичну відмову республіканців від міграційної реформи, над якою перемовники працювали останні місяці. Йдеться про двопартійний законопроєкт про безпеку кордонів на суму $118 млрд, який також передбачає надання понад $60 млрд на допомогу Україні та понад $14 млрд – Ізраїлю.
Але це ще не кінець. Цілком можливо що закон щодо допомоги Україні буде проголосовано, але без зв’язки з міграційними реформами.
Спікер Палати представників США Майк Джонсон вже заявив, що очікує надходження від Сенату окремого законопроєкту про міжнародну допомогу, який включає Україну, Ізраїль та держави Індо-тихоокеанського регіону без суперечливих міграційних заходів.
На тлі невизначеності долі допомоги для України від США, керівництво України надсилає союзникам відверто негативні сигнали щодо мобілізації, єдності військово-політичного керівництва країни та політичних еліт.
Більше того, спостерігається явний провал у комунікаціях. Впливове американське видання The Washington Post, яке намагалося розібратися, що відбувається в Україні, взагалі не отримало жодної інформації щодо мобілізації від жодного органу влади.
- Цитата з публікації: «Володимир Зеленський готується замінити свого військового начальника генерала Валерія Залужного, причому головна розбіжність полягає в тому, скільки нових солдатів Україні потрібно мобілізувати. В Офісі президента України від коментарів відмовилися, звернувшись із запитанням до Міноборони, яке, у свою чергу, направило питання до Генштабу ЗСУ. Генштаб не відповів на запит про коментар… Київ погано пояснив громадськості, чому потрібно посилати більше людей на фронт. Натомість повідомлення було сплутане, Зеленський і Залужний публічно суперечили один одному та створювали видимість внутрішньої боротьби».
Такий от «єдиний голос», не спроможний пояснити позицію…