19 червня 2025 року продовжиться розгляд справи щодо незаконності «санкцій» проти Петра Порошенка у Верховному Суді.
За матеріалами Іллі Новікова нагадуємо перипетії ідготовки владою абсурдного і протизаконного указу Зеленського щодо запровадження санкцій проти п’ятого президента України.
Журналісти вже зібрали документи, що висвітлюють хаос 12 лютого: між 17:40, коли віцепремʼєрка Юлія Свириденко підписала перший проект санкцій, і 21:32, коли Зеленський оголосив про рішення РНБО у відеозверненні, вся багатоступенева процедура – від погодження шістьма міністерствами до голосування Кабміну і РНБО – умістилася менш ніж у три години. У матеріалах залишилося стільки «технічних правок», що тепер їхню легітимність важко приховати навіть за грифами секретності.
Через гарячковий поспіх при підготовці, у додатку до опублікованого указу містилися грубі помилки: у Порошенка був зазаначений 11-значний, а не 10-значний податковий номер, у Костянтина Жеваго – хибний рік народження, у Віктора Медведчука – вказане українське громадянство, яке він нібито втратив ще 2023 р. Помилки виявили журналісти вже 13 лютого. Офіційно завірена копія Указу для Порошенка також містить невірні дані.
Прецедентне рішення Верховного Суду у 2018 р. говорить про те, що такий дефект робить санкції юридично нікчемними. Але Зеленський не захотів визнавати свої помилки, особливо по відношенню до Порошенка, щодо якого, власне, і задумувався весь цей цирк з санкціями. Замість того, щоб скликати РНБО та видати новий указ без помилок, найближче оточення президента (ключову роль приписують секретарю РНБО Олександрові Литвиненку) спробувало «підчистити» документи заднім числом, причому в умовах фізичної відсутності Зеленського в Україні.
Чи було це зроблено за безпосередньою вказівкою Зеленського, наразі це не відомо. Але внаслідок спроб «підчистити» текст 13–15 лютого з’явилися щонайменше три різні опубліковані версії одного й того самого указу:
- 13 лютого був виправлений заднім числом *.pdf файл на сайтах Президента та РНБО;
- 15 лютого «Урядовий курʼєр» спершу опублікував ще одну, частково хибну версію, згодом під тим самим посиланням тихо замінює на третю, виправлену.
- Причому файли *.doc, якими замінили файли *.pdf з помилками, містили сліди злочину службової підробки документів – вони датовані (у метаданих) 14 та 15 лютого, а не 12 лютого!
- І лише через два тижні «Вісник Президента України» друкує «чисту» версію, в якій сфальсифіковано ухвалений РНБО і підписаний Зеленським текст указу.
Наявність трьох несинхронізованих офіційних копій підриває юридичну чинність указу: з погляду прецедентів Верховного Суду документ із неправильними даними є нікчемним, а виправлення без нового указу та рішення РНБО є службовою підробкою.
При цьому влада твердить, що «справжньою» слід вважати надруковану нібито 14 лютого версію з «Вісника Президента». І посилається при цьому на указ Леоніда Кучми № 503/97, який робить друковані видання головним джерелом «офіційного оприлюднення». Ця позиція суперечить реальній практиці держорганів: Нацбанк, наприклад, заблокував рахунки Порошенка одразу після публікації указів на президентському сайті, не чекаючи друкованої версії. Бо «Офіційний вісник» взагалі виходить лише кілька разів на рік, а «Офіційний вісник Президента України» надрукував згаданий указ лише через два тижні накладом… 71 примірник.
У підсумку маємо: 1) указ ухвалено з істотними помилками; 2) замість законної процедури виправлення застосовано заміну файлів і друк «потрібної» версії; 3) це створило прецедент трьох конфліктних текстів і вказує на ймовірну службову підробку; 4) Зеленський у Верховному Суді домагається закритого розгляду справи, щоб приховати від широкого загалу та західних партнерів фальсифікації та політично вмотивовані переслідування взагалі без будь-яких формальних підстав.
Поспіх і кулуарне «виправляння» документів задля задоволення хворобливих забаганок Зеленського можуть перетворюють санкційний інструмент на нелегітимний і створюють серйозні політико-правові ризики для Банкової.
Головний політичний висновок очевидний: влада, намагаючись використати санкційний інструмент для усунення ключового опонента, завдала удару по власній легітимності, по євроатлантичному іміджу країни та по довірі громадян до судової системи. Єдиний шлях мінімізувати шкоду — публічно відновити верховенство права: розсекретити матеріали справи, забезпечити відкритий розгляд, формалізувати санкційні критерії та повернутися до прозорих процедур призначення й контролю дій Кабміну та РНБО. Інакше кожна наступна спроба Банкової посилити владу під гаслом «державної безпеки» лише пришвидшуватиме ерозію демократичних інститутів і віддалятиме Україну від партнерів, на підтримці яких тримається її стійкість у війні…