Поточна аналітика

Приємні слова, мало змісту і нерозуміння Зеленським дипломатичної мови

Заступник керівника Офісу президента Ігор Жовква вважає, що 23-й Саміт Україна – ЄС був «одним із найуспішніших за історію відносин нашої держави з Євросоюзом».

У чиновників Зеленського коротка пам’ять і смішна звичка кидатись визначеннями «перший», «надзвичайний», «найвеличніший» тощо.

Чому реальних обставин не пам’ятає Зеленський – зрозуміло. Йому у той час було не до того – він заробляв гроші у Росії, а його компанія брала участь у конкурсі на отримання бюджетного фінансування держави-агресора, і ці гроші, а також гроші, вкрадені у Приватбанку Коломойським, він ховав у офшорах.

Але, видно, безпам’ятство є заразним. Бо, без усяких сумнівів, найбільш видатним для європейської інтеграції самітом був і залишається 19-й – історичний саміт Угоди про асоціацію, безвіз та імплементацію поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ПВ ЗВТ), яким було фактично завершено перший етап європейської інтеграції України.

Що ж відбулося насправді на саміті та якими є його реальні результати?

Досягненням Жовква вважає те, що підписана спільна заява місить 25 пунктів. Хоча значення має не кількість, а якість і зміст. А він за останні роки в основі не дуже змінився. У два попередніх роки ЄС також відзначав прогрес реформ, які не буди заслугою Зеленського.

  • Наприклад, у 2020 – на 22 саміті – так само ЄС хвалив Україну за реформу децентралізації та банківську реформу – безумовні досягнення періоду президентства Порошенка.
  • Це якраз ті дві реформи, які зараз активно нищаться «командою Зе».
  • Тоді ж, базуючись на «успішних українських реформах та міжнародній підтримці після Революції Гідності», ЄС оголосив про нові програми з підтримки економіки України.

Нюанси вносить лише бездарна втрата Україною часу за часів президентства Зеленського. Тому спільні заяви самітів 2019-21 рр. завжди мають додаткові пункти, де ЄС тикає носом Зеленського у недотримані обіцянки та відверті фа капи.

  • Так, у 2020 р. ЄС наголошував на необхідності дотримання зобов’язань перед МВФ та реалізації всіх середньострокових умов, включно з сильним та незалежним Національним банком України, необхідності подальшого посилення плюралізму ЗМІ в Україні та боротьби з корупцією.

У 2021 році свої пункти додали COVID-19 та безпекова ситуація на Сході України. ЄС вже вкотре наголосив Зеленському на важливості «подальшого дотримання критеріїв лібералізації візового режиму та прискорення пов’язаних з цим реформ». Європейський Союз ще закликав до швидкого впровадження судової реформи та реформи Конституційного суду України.

Єдиним практичним наслідком цього саміту поки що є т.зв. Угода про «відкрите небо». Вона була парафована ще у 2013 році, під час сумнозвісного саміту Східного партнерства у Вільнюсі. Всі необхідні підготовчі умови були виконані Україною у 2014-18 рр. І ось вона була підписана після розблокування переговорів у британсько-іспанській суперечці щодо належності аеропорту Гібралтара.

  • Підписання очікувалося 11 лютого у Брюсселі, але з якихось причин зірвалося, то ж Зеленському на цьому саміті, принаймні, стало чим похизуватися.

Тепер подивимося, як «команда Зе» зможе виконати «домашнє завдання» –привести своє авіаційне законодавство у відповідність до тих норм, які діють у решті держав спільного авіаційного простору. Лише на першому етапі Україна має впровадити 24 директиви та регуляції ЄС.

Було також підписано угоди про участь України у програмах «Горизонт Європа» та «Креативна Європа». Однак станом на 2018-2019 рік Україна вже брала участь у цих програмах, що було підтверджено у спільній заяві Саміту Україна-ЄС від липня 2019 р. (п.9).

Що ж до «підтримки антиолігархічного закону», про яке трублять «позитивні блогери» Банкової, то Зеленському час навчитися читати дипломатичною мовою і бачити за вишуканими ввічливими формулюваннями не те, що хочеться – а чітке вказання, якою європейські партнери хочуть бачити антиолігархічну процедуру: законною, а не свавільною, і бездоганною, а не протиснутою з порушенням регламенту.

  • Без розуміння мови дипломатичних стосунків Зеленський і його оточення приречені викликати подив і нерозуміння партнерів, що на порядок знижує ефективність зовнішньої політики України.

І, зрештою, головним і далі залишається не те, що міститься у декларативному, на загал, документі, а те, як чинна українська влада здійснюватиме європейські реформи – на практиці, а не словах.