Новопризначений міністр оборони Денис Шмигаль під час представлення на новій посаді заявив про необхідність активізувати роботу з матеріального забезпечення української армії: постачання зброї, одягу, амуніції, харчування, медичної допомоги та психологічної підтримки. Здавалося б, це очевидний обов’язок кожного міністра оборони – особливо в умовах повномасштабної війни.
Про це вже неодноразово жартували, але факт залишається фактом – така заява з вуст екс-прем’єра, який протягом п’яти років очолював уряд і безпосередньо відповідав за державну політику забезпечення ЗСУ, звучить або як зізнання у власному провалі, або як чергова спроба перевести увагу з реальних проблем на ритуальну зміну посад.
А поки «новий» міністр проводить аудит Міноборони та «входить у курс справ», Петро Порошенко та інші волонтери змушені виконувати функції держави у забезпеченні ЗСУ.
Саме Порошенко – попри кампанію дискредитації з боку влади – продовжує системно закривати критичні потреби фронту, демонструючи, як могла би працювати відповідальна державна машина.
Тільки за липень 2025 року Фонд Порошенка передав на передову сотні одиниць техніки, зокрема бойові машини, екскаватори, лазне-пральні комплекси, мобільні майстерні, генератори та засоби протидії дронам. Завдяки цій підтримці понад 200 тисяч військовослужбовців отримали доступ до елементарних побутових умов, таких як можливість помитися і попрати одяг – те, що досі не забезпечила держава.
Особливо цінними є унікальні розробки на кшталт мобільної зарядної станції для акумуляторів, здатної цілодобово обслуговувати техніку від пікапів до танків, та контейнерного шиномонтажного комплексу з модулем RunFlat, що дає змогу оперативно ремонтувати бронетехніку. Жоден з таких проєктів не був профінансований урядом – усе це ініціатива волонтерів, які змушені виконувати функції держави.
У Сумській області, де місцева влада навіть не змогла оплатити електроенергію для добровольчих теробороних формувань, Порошенко передав дизельні генератори, щоб ДФТГ могли продовжувати свою роботу зі знищення ворожих дронів-камікадзе. Подібна ситуація – не виняток, а система.
Ще один напрям діяльності Фонду – забезпечення військ засобами технічної розвідки, FPV-дронами, засобами РЕБ, зв’язком, електронікою. На ці потреби в липні було витрачено 30 млн грн. Працює і міжнародна кооперація: разом з американською волонтерською місією Ukraine Focus Порошенко постачає медичні автівки для фронту. Лише на розширення їхньої роботи Фонд виділив додатково 4 млн грн. Це не просто машини – це мобільні шанси на життя для поранених.
Водночас у Києві призначають міністрів «для галочки» та «проводять аудит», не здатні навіть забезпечити виплату компенсацій пораненим чи реалізацію програми укріплення рубежів. Фортифікації, які мали б бути пріоритетом влади після трагедій на Сумщині й Харківщині, будуються знову ж таки силами волонтерів. Понад 80 екскаваторів і 500 вантажівок для цієї мети передано командою Порошенка.
Політичний висновок очевидний: українська армія тримається не завдяки урядовій ефективності, а всупереч їй – на плечах волонтерів, ветеранів і відповідальних громадян. Поки в кабінетах керівництво проводить «аудити» та створює видимість контролю, фронт рятують ті, хто діє без повноважень, але з совістю.