Для відновлення і посилення економічного зростання України держава має максимально стимулювати бізнес-середовище України. Серед основних стимулів – лібералізація бізнес-середовища, формування додаткового попиту на продукцію українських компаній, посилення експортних можливостей, розширення можливостей кредитування, посилення безпеки бізнесу. Держава у стосунках з бізнесом має виступати лише в ролі «нічного сторожа» і великого замовника товарів і послуг.
1) використовуючи зону вільної торгівлі з ЄС, ми маємо продовжити процес створення «другого промислового серця» України: в західних областях країни – ближче до ЄС і подалі від війни – орієнтованого на експорт до Євросоюзу. Такий центр необхідно формувати з використанням механізмів вільних економічних зон, промислових інноваційних кластерів, індустріальних парків. По суті попередня влада вже розпочала цей процес – в попередні роки у Західній Україні було відкрито поки що невеликі промислові підприємства, орієнтовані на ринки ЄС (зокрема, три заводи японської Fujikura, заводи французького виробника кабелів і провідників Nexans, завод електроніки американської JabilCircuit біля Ужгорода, тощо). Цей процес варто стимулювати спрощенням митних процедур, податковими пільгами, інвестиціями в інфраструктуру. А також підписанням «промислового безвізу» з ЄС. Навіть якщо у перші роки таке виробництво буде розвиватися за давальницькими схемами, це допоможе і створенню нових робочих місць, і поверненню наших трудових мігрантів («працювати не в ЄС, а в Україні для ринку ЄС»), і збільшенню податкових надходжень.
2) стимулювання попиту населення на українські товари і послуги – в галузях, А) де частка українського виробника є значною, Б) які самі є споживачами інших українських галузей промисловості, В) продукція або послуги яких важливі з соціальної точки зору. Наприклад, під усі ці три умови потрапляє будівництво житла. Щодо цієї галузі можливі механізми підтримки – часткове погашення державою відсотків по іпотечних кредитах, часткова компенсація вартості будівництва при реалізації програм масштабного оновлення житлового фонду (у т.ч. «хвильовий метод» виведення з ринку «хрущовок» і переселення людей в нові будинки, реновація житлового фонду 1960-70х рр.). В інших галузях можливі інші варіанти підтримки. Наприклад, в Німеччині після кризи 2008 р. держава сплачувала по 2000 євро кожному громадянину при купівлі нової машини і передачі старої на металобрухт.
3) розширення попиту держави на послуги і товари українських компаній з метою масштабного оновлення інфраструктури: дороги, масовий ремонт лікарень, ремонт шкіл (досі у 10% українських шкіл туалет на вулиці). Безумовно, активна політика держзамовлення нестиме певні ризики – розширення дефіциту держбюджету (із перспективою зростання інфляції, хоча її гальмуватиме зниження доходів населення, яке вже розпочалося), зростання держборгу, а також, в умовах України, і зростання корупційних ризиків при держзамовленні (хоча система Prozorro, запроваджена минулою владою, ці ризики може дещо пом’якшити).
Створення цивілізованих правил гри і стимулів для формування нових ринків послуг бізнесу для суспільства, територіальних громад – наприклад, формування ринку переробки і утилізації сміття (зараз вигідніше вивозити сміття на сміттєзвалища, аніж переробляти його або спалювати – на всю Україну лише один сміттєспалювальний завод – «Енергія» у Києві, побудований ще за радянських часів, більше 94% сміття в Україні йде на сміттєзвалища). Розширення проектів державно-приватного партнерства, партнерства місцевого самоврядування і бізнесу.
4) пакет підтримки українського експорту: страхування і здешевлення кредитування експортних контрактів – використовуючи механізми на кшталт німецького EulerHermes (до речі, попередня влада дала старт Експортно-кредитному агентству України), через більш активне використання торгово-промислових палат, додаткові маркетингові заходи, міжнародні виставки і форуми.
5) максимальна лібералізація бізнес-середовища України, аудит регуляторних і податкових норм і скасування законів, які ускладнюють ведення бізнесу в Україні – у т.ч. скасування законів №1209-1, 1210, 1053-1, 1073 (перші два – про «податковий терор», останні два – наступ на малий бізнес – РРО, «кешбеки», тощо). Мораторій на перевірки малого бізнесу. Посилення кримінальної відповідальності для податківців, представників контролюючих органів за неправомірні дії щодо бізнесу. Стимули для створення малим бізнесом робочих місць – у т.ч. через пільги з податку фізичних осіб для найманих працівників ФОП. Максимальне зближення і спрощення податкового і бухгалтерського обліку. Податок на виведений капітал замість податку на прибуток – стимулювання внутрішніх інвестицій.
6) підвищення зайнятості і детінізація зарплат – зменшення навантаження на фонд оплати праці при одночасному зниженні окремих соціальних виплат (передовсім, по безробіттю). Також мають реально запрацювати норми про кримінальну відповідальність за невиплату заробітної плати (ст. 175 Кримінального кодексу України – до 3 років ув’язнення). Посилення кримінальної відповідальності за тіньові зарплати. Програми короткострокової зайнятості під державні проекти – для швидкої мобілізації робочої сили і принаймні тимчасового підвищення зайнятості (наприклад, у діючій ситуації мобілізація персоналу для масового проведення тестів на короновірус, але аналогічно – наприклад, під інфраструктурні проекти). Програми перекваліфікації персоналу (але силами приватних структур – аутсорсинг).
7) максимальне здешевлення кредитування бізнесу, іпотечного кредитування при одночасному підвищенні відповідальності позичальників і контролю за наданням кредитних коштів. Попередня влада мала непоганих досвід впровадження енергоефективних кредитів. Нова влада намагається запровадити кредитування малого бізнесу і стартапів, але т.зв. програма «Доступні кредити 5-7-9» поки що по суті дуже сильно пробуксовує.
8) посилення захисту прав власності, боротьба з рейдерством, підтримка безпеки іноземних і вітчизняних інвесторів. Цей напрямок невіддільний від судової реформи і реформи правоохоронних органів. Посилення повноважень офісу бізнес-омбудсмена, Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України.