Так само як війна з Росією стала вирішальним стимулом для максимального оновлення Збройних сил України, пандемія коронавірусу має стати потужним стимулом для реформування української медицини.
Другий важливий напрямок – максимально підтримати тих, хто забезпечуватиме робочі місця і сплачуватиме податки – тобто підтримати український бізнес, постраждалий від карантину і падіння попиту.
1) кардинальне підвищення ефективності української медицини. Медична реформа має бути продовжена. Але її треба суттєво посилити цільовими інвестиціями і держави, і бізнесу в оновлення медичного обладнання, ремонт лікарень і подальше підвищення професійного рівня українських лікарів.
2) підвищення науково-освітньої бази української медицини. Формування ланцюга співпраці «університет – науково-дослідні центри – бізнес – лікарня». Моделі проектної співпраці по даному ланцюгу (методики лікування, розробка лікувальних препаратів, тощо). Наближення українських протоколів лікування до міжнародних. Доступ до іноземного масиву знань і досвіду – програми обмінів, доступ до іноземної наукової літератури, тощо.
3) розширення доступу населення до медичних послуг. Максимальне поширення приватної страхової медицини, яка покриватиме у т.ч. купівлю ліків. Для осіб, чия пенсія або зарплата не перевищує певний пороговий рівень (наприклад, дві мінімальні пенсії або півтори мінімальні зарплати – для відповідної категорії), а також для неповнолітніх дітей держава оплачує медичну страховку.
4) підвищення контролю за діями лікарів – як за дотриманням протоколів лікування, так і за корупційними ризиками.
5) посилення протиепідеміологічного захисту – але не радянськими методами. Замість відновлення роботи розформованих санітарно-епідеміологічних станцій (що активно пропагувала нещодавно РНБОУ) – посилити роботу Центру громадського здоров’я із повноваженнями і фінансами на вакцинацію, профілактику захворювань, але без функцій контролюючого органу і, відповідно, без корупційних можливостей тиску на бізнес (як це було у діяльності санстанцій).
Другийнапрямок – підтримка українського бізнесу в умовах коронавірусної кризи. Тобто мова йде про максимальну лібералізацію бізнесу (у т.ч. скасування скандальних законів про «податковий терор», про доноси на малий бізнес), про розширення попиту (у т.ч. за рахунок розширення держзамовлення) на послуги і товари українського бізнесу, розширення банківського кредитування, підтримку експорту, тощо.
За умовкоронавірусної кризи важливо акцент зробити на збереженні робочих місць і зарплат. Дії влади щодо підтримки малого бізнесу (зокрема, скасування сплати ЄСВ за два місяці) є відверто недостатніми. 2000 грн. зекономленого ЄСВ навряд чи врятують від банкрутства, так само як по суті нікчемна норма про пільги щодо оренди. У розвинутих західних країнах мова йде про значні обсяги пільгового кредитування бізнесу, погашення частини зарплат персоналу державою, а також податкові канікули.
В Україні варто було б запровадити принаймні часткові пільги або податкові канікули з оплати частини податку на доходи фізичних осіб – за умови, що підприємство зберігає більше 90% персоналу під час та в перші місяці після карантину.