- Стратегія дуже пом’якшує російські загрози у світі. Перераховуючи поточні та прогнозовані загрози національній безпеці та національним інтересам України «з урахуванням зовнішньополітичних та внутрішніх умов», Стратегія говорить про загострення змагання між Китаєм і США «за світове лідерство», у той самий час жодним чином не згадується про Росію, яка намагається впливати на вибори і, загалом, у внутрішню політику США, веде інформаційну війну по всьому світу, розробляє і реалізує проєкти переведення воєнного протистояння в космос (випробування ракети «Буревісник»), фінансує і реалізує державний терор (у Стратегії жодним чином по це не сказано – нібито не існує російського терору з використанням отрут по всьому світу). Серед загроз для України жодним чином не згадано добудову газопроводу «Північний потік-2».
- Стратегія не встановлює термінів і конкретних дій щодо приєднатися до Плану дій щодо членства в НАТО. Стратегія говорить про те, що Україна «планує отримати запрошення та приєднатися до ПДЧ», але жодним словом не сказано про проактивні дії для цього.
- Стратегія дуже мало говорить про використання судових інструментів для протидії порушенню Росією норм міжнародного права. Є абстрактний пункт «Україна продовжить позовну роботу у міжнародних судових інстанціях із притягнення Російської Федерації до міжнародно-правової відповідальності», але немає жодних конкретних напрямків «судової війни» України проти Росії.
- Стратегія дуже мало говорить про проактивну позицію України в консолідації міжнародної спільноти з метою тиску на Росії – один з найбільш ефективніших інструментів захисту України, апробованих у 2014-2019 роках. Зокрема, Стратегія жодним чином не говорить про такий інструмент як міжнародна миротворча місія для врегулювання ситуації на Донбасі.
- Стратегія не встановлює жодних фінансових параметрів забезпечення національної безпеки України, у тому числі, які видатки планує здійснювати держава для створення ефективної системи національної безпеки. У Стратегії немає жодних хоча б загальних алгоритмів модернізації Збройних Сил України і ресурсів, які держава готова задіяти.
- Стратегія неадекватно відображає загрози і систему протидію кібератакам на органи влади, об’єкти господарської інфраструктури. Цей документ не дає відповіді станом на осінь 2020 року, як країна буда чинити наступним кібератакам.
- У Стратегії відсутні положення, які б відображали напрям руху України у створені стійких внутрішніх запобіжників загрозам національної безпеки: 1) якою має бути модель державного управління і місцевого самоврядування – іншими словами, на якому рівні закінчується держава і починається влада громад; 2) заходи протидії інформаційній підривній роботі – починаючи від ЗМІ, які ретранслюють ворожу позицію, і закінчуючи діяльністю об’єднань громадян тощо.