Поточна аналітика

Щодо режиму тиші на Донбасі

Як відомо, у звіті Моніторингової місії ОБСЄ, підводячи підсумки місяця «перемир’я», було наведено факти про більше 700 випадків порушень режиму «тиші» – 100 вибухів, два невизначених боєприпаси, 9 освітлювальних ракет та 602 черги й постріли. Моніторингова місія ОБСЄ через місяць після встановлення режиму «тиші» зафіксувала сепаратистів на колишніх позиціях ЗСУ. 25 серпня двоє українських солдатів були поранені після того, як в умовах «тиші» з безпілотника російські найманці скинули міни. На Тернопільщині поховали офіцера, в якого рана, типова для снайперського пострілу (записали – «необережне поводження зі зброєю»). Навіть в останньому повідомленні прес-служби ООС йдеться про те, що сепаратисти споруджують інженерні споруди і мінують території, користуючись режимом тиші.

  • Тобто, зараз не доводиться говорити про режим «тиші», йдеться про те, що українські війська «перестали стріляти» в односторонньому порядку. Остання заява члена делегації України в ТКГ про особливий статус Донбасу, вибори на Донбасі і амністію бойовиків – це ще один крок в односторонньому порядку щодо виконання умов Москви. Водночас, у Дніпрі заарештовано координатора Руху опору капітуляції в місті Дніпро Андрія Денисенка.
  • Таким чином, у питанні «врегулювання ситуації на Донбасі» Україна шукає мир ціною втрати завойованих у попередні роки українською армією позицій.
  • Мир не може бути будь-якою ціною. Бо капітуляція – це також мир. Важливо сьогодні припинити будь-які переговори з сепаратистами в режимі ТКГ (яка є, фактично, формою легалізації прямих перегорів України і російських маріонеткових терористичних груп), переговори мають вестися в нормандському форматі, за участі міжнародних посередників. Ключова вимога української сторони: уведення міжнародної миротворчої місії на Донбас, місцеві вибори в ОРДЛО – лише в умовах безпеки виборчого процесу.