Точка зору

Щодо ситуації навколо КСУ

Олексій Кордун

Конфлікт Зеленського з КСУ є штучно створеним/віртуальним медійним скандалом, метою якого є врятувати рейтинг чинного президента, який стрімко падає.

Завдяки А.Портнову ОП мала повний контакт з суддями КСУ, особливо призначеними за часів Януковича.

Саме цей склад суддів КСУ дозволив йому на сумнівних підставах розпустити Верховну Раду попереднього скликання, провести дострокові вибори та сформувати монобільшість у новому парламенті.

Зеленський в прямому ефірі програми «Свобода слова на ICTV» 2 листопада публічно зізнався, що у офіційному спілкуванні з головою КСУ фактично тиснув на нього, вказуючи незалежному органу конституційної юрисдикції на якісь «червоні лінії», які він не має переходити.

Заяви чиновників, обізнаних з ситуацією, а також колишнього глави ОП А.Богдана, дають всі підстави вважати: Зеленський знав, що у КСУ готується рішення про скасування е-декларування і дав цьому процесу «зелену дорогу».

Тільки різка негативна реакція суспільства та Заходу змусили Зеленського імітувати бурхливу діяльність з «перезавантаження» Конституційного Суду. Подання відверто провального законопроекту Зеленського до ВРУ – це частина цієї імітації.

Демонізація КСУ в цілому – це тактика відвернення уваги громадян від інших нагальних питань, які постали перед Україною: війна з Росією, тотальна недовіра до влади, ефективна протидія епідемії коронавірусу, засилля проросійських елементів у владі, корупція у найближчому оточенні президента тощо. Зеленський намагається перенаправити народний гнів на неналежний об’єкт – Конституційний Суд України замість того, аби вирішувати означені проблеми.

Українцям намагаються нав’язати думку про нібито наявність конституційної кризи, спричиненої рішенням КСУ. Хоча криза виникла роком раніше – внаслідок обрання на посаду президента України некомпетентної особи.

Також він намагається створити враження, що співпраця України з МВФ, Світовим банком, ЄБРР та ЄС може бути зупинена через рішення Конституційного Суду України, а не через бездарну політику самого Зеленського та його команди та згортання початих чи вже проведених П.Порошенком реформ.

Зараз Зеленський намагається компенсувати падіння рейтингу вакханалією правового безчинства. Якщо її не зупинити, Україна дуже швидко перетвориться на ще одну державу, зруйновану безмежним популізмом і дилетантизмом, – на кшталт Венесуели, Зімбабве чи Гаїті. Явно не про таку Україну мріяли тисячі виборців Зеленського, віддаючи за нього минулого року свої голоси.