російська влада вчергове намагається «вистрілити собі в ногу». Міністерство промисловості і торгівлі рф за ініціативою російських виробників розглядає можливість заборонити паралельний імпорт обчислювальної техніки відомих західних брендів.
Широкий перелік претендентів на заборону (різні переліки є в мінпромторгу і в мінекономіки рф) зокрема включає близько 20 брендів – у т.ч. ІBM, HP, Dell, Asus, NetApp, Fusitsu, Cisco, Hitachi, Oracle, тощо. Мова йде про сервери, системи збереження даних, комп’ютери, а також комплектуючі до них. Це не лише обмежить вибір приватних комп’ютерів в рф – посиляться проблеми російського «фінтеху» і збереження даних
Підхід і російських виробників, і профільних міністерств рф у цій сфері схожий на підхід щодо ринку смарт-карт (банківських, транспортних, телефонних карт) – «самі не тягнемо, але конкурентів не хочемо». Цілком очевидно, що такий підхід обмежуватиме і без того не занадто сильну конкуренцію в рф, що вестиме до подальшого технологічного відставання країни-агресора. Ізоляція ніколи не допомагала економічному розвитку.
Але тут цікавість у тому, що обмежувати планують і без того напів-сіру сферу паралельного імпорту – через який і завозять продукцію згаданих західних брендів.
Причому у 2022 р. імпорт всієї згаданої продукції до рф і так доволі суттєво впав – на 15% у грошовому вимірі (6,6 млрд. доларів) і на 24% у товарному вимірі (41 млн. пристроїв). При цьому по західних (передовсім, американських пристроях) падіння було значно більш суттєвим. Імпорт до рф у цій сфері, як і в багатьох інших відносно технологічних сферах, все більше «відкушує» Китай.
Наприклад, по ноутбуках, за попередніми даними І кварталу 2023 р., падіння російського ринку в товарному вимірі склало 30-35%. Причому майже повністю вже ринок поділений між російською (близько 61%, +17 відсоткових пунктів порівняно до І кв. 2022 р.) і китайською продукцією (36%, + 31 відсотковий пункт порівняно до І кв. 2022 р.).
А що таке російська продукція на цьому ринку? Є кілька брендів, які протягом останніх 5-7 років намагалися закріпитися і позиціонували себе саме як «російські комп’ютери». Серед найбільших – «Акваріус» (завод в Івановській області) – активно виходив на ринок у 2018 р.
Ціни на нього у роки перед повномасштабним вторгненням були співставні із продукцією західних брендів. І що показово, що усі основні деталі теж були західного виробництва.
«Чомусь» вони не хотіли на російські комп’ютери ставити російські процесори «Байкал» чи «Ельбрус», а віддавали перевагу Intel. Зараз, імовірно, ситуація змінюється. А зважаючи на те, що російські виробники тих же процесорів не справляються навіть з поточними замовленнями – навряд чи такий перехід покращить і якість продукції, і логістику. Але тим не менш, «Акваріус» обмеження підтримує.
А от російські дистрибьютери обчислювальної техніки, ІТ-компанії, дата-центри – навпаки, проти. Бо розуміють, що це питання не лише якості і вибору персональних комп’ютерів, але це також момент, який може суттєво вплинути на окремі ІТ-напрямки – наприклад, на так званий «фінтех».
Так само це негативно вплине на хмарні платформи – в рф вже фіксується певний дефіцит серверів. Наприклад, на думку засновника хмарного провайдера Oxygen Павла Кулакова: «Зараз російські системи збереження даних і сервери не здатні повністю задовольнити потреби ринку як в кількісному плані, так і в технічному». Тобто, проблема збереження даних в рф вже посилюється, і вона може ще більше посилитися через подальші кроки російської влади в бік протекціонізму.