Якщо раніше частка російських постачальників упевнено зростала і за період з 2013 по 2021 рік досягла 17,1% світового експорту, то в поточному році вона уже скоротилася до 14,6%.
Постачання російського вугілля за кордон по морю в січні — квітні 2024 року впали на 20% – до 50,5 млн тон.
Його перевалка знижується в портах півдня та північного заходу країни, а також Далекого Сходу.
Найбільше падіння – у 2,2 рази – припало на гавані Чорного моря. На північному заході росії та Далекому Сході відвантаження зменшилося на 17% та 10% відповідно.
В умовах санкцій експорт знизився ще й через логістичні труднощі.
російська залізниця просто не справляється з обсягами і не може вивезти мільйони тон палива в умовах коли географічні спрямування експорту доводиться кардинально переформатовувати через ембарго на Заході.
Монополіст пропонує перенаправити вантажі на порти Азово-Чорноморського басейну (АЧБ), зокрема Тамань та пропонує робити ставку на державне субсидування таких постачань.
Уже зараз половину експортної ціни на вугілля становить логістика, а виробництво взагалі перебуває на межі рентабельності. Поки так званий «Східний полігон» не буде розширено, галузь залишиться в кризі.
Натомість основні конкуренти — Індонезія та Австралія — серйозно збільшили експорт. Але найголовніше, що усе більший тиск на ціни у світі чинить зростання власного видобутку в Китаї та Індії, найбільших імпортерах та ключових торгових партнерах росії в умовах західних санкцій.
Крім того, у 2023 було знято заборону на постачання австралійського палива до КНР.