Від спроможності оборонної промисловості рф самостійно – без західних комплектуючих і без західних технологій та верстатів – забезпечити виробництво сучасних зразків озброєнь залежить те, як довго країна-агресор і терорист зможе продовжувати війну в Україні, обстрілюючи не лише ЗСУ, а й мирне населення та цивільну інфрастуруту.
У російських ЗМІ путінська влада пафосно заявляє про те, що «незважаючи на введені санкції» і «деякі труднощі», до яких вони призвели, «російська промисловість справляється із існуючими викликами». Однак в реальності ситуація є прямо протилежною.
Програми імпортозаміщення, які були запроваджені після санкцій 2014 року, не досягли своїх цілей у тому числі й через недофінансування та корупцію у ВПК. Саме завдяки цьому «високоточна і керована» зброя росіян виявилася не лише малочисельною, але і залежною від імпортованих компонентів. Як з’ясувалося, виробництво російських керованих крилатих і балістичних ракет неможливе без використання імпортних комплектуючих, які наразі немає, або вони закінчуються внаслідок впровадження міжнародних санкцій щодо рф.
Радянський і російський ВПК завжди суттєво відставали від Заходу. «Аналоговнєти» почали з’являтися в рф за часів Путіна лише винятково завдячуючи західним технологіям. Тепер це відставання лише збільшуватиметься.
До прикладу, російські процесори «Байкал» та «Ельбрус», які мали стати «імпортозаміщенням» для Intel та AMD, вироблялися на Тайвані на підприємстві TSMC, яке нині відмовилося від співпраці з росією. Російські компанії «Байкал», МЦСТ, Yadro та STC Module через технічні обмеження та складність процесу лише проектували чіпи.
Тепер оголошено про перенесення виробництва до Зеленограду, на завод «Мікрон». Але «Мікрон» перебуває під санкціями, а технологічні можливості, які є на цьому підприємстві далекі від тих, які були на TSMC. І досягти бодай базового мінімального рівня якості та технічних можливостей, що забезпечувались на тайванському підприємстві, не вдасться. А якщо це раптом трапиться, то вартість отриманих чипів буде в кільканадцять разів вища у порівнянні з «приблизними» аналогами.
А саме на ці процесори орієнтувався російський ВПК при виробництві такого високотехнологічного озброєння, як крилаті ракети повітряного і морського базування, сучасні комплекси ППО, системи РЕР та РЕБ. І той факт, що російська армія вже набагато зменшила використання «Іскандерів» та «Калібрів» та переходить на старе ракетне озброєння, зокрема ракети Х-22 та інші, вказує на те, що проблема існує.
Безумовно, росія може спробувати купувати чіпи у Китаї. Але, враховуючи глобальний дефіцит мікроелектроніки, КНР зможе найближчим часом поставити до росії лише мікросхеми низького класу, бо на передові продукти наразі існує черга від 20 до 52 тижнів. І це ще якщо китайці погодяться ризикувати…
Те саме з прицілами до БМД та танків, тепловізійним комплексом «Іронія» та комплексом остереження СИЧ-3, де ключові технологічні елементи є імпортованими. Хоча усі ці вироби гучно називаються «виключно російськими».
Ще одна серйозна проблема, яка постала перед російським ВПК – застарілий парк верстатів з ЧПК, 90% яких станом на 2014-2015 роки імпортувалося до рф з-за кордону. Придбати ж сучасні верстати вже неможливо напряму і не факт, що в поточних умовах це можна буде зробити і через посередників.
І хоча протягом наступних років у зменшення залежності були вкладені шалені кошти, прем’єр-міністр росії Михайло Мішустін в липні 2022 року знову говорив про «необхідність відновлювати вітчизняне верстатобудування». І це попри заяви голови Мінпромторгу Дениса Мантурова ще у 2016 році, що до 2020 р. на внутрішньому ринку частка «рідних» верстатів для металообробки з ЧПУ збільшиться більш ніж утричі: з 20% до 60%.
В авіабудуванні ремонт та сервіс взятих у лізинг та неповернутих Airbus та Boeing вже неможливий; не вистачає компонентів і для ремонту та сервісу літаків «Ан», «Іл» та «Ту», майже закінчилися рештки комплектуючих до переважної кількості вертолітного парку, оснащеного двигунами ТВ3-117.
Серез нестачу імпортних складових Камаз скорочує виробництво на 40% і переходить на власні старі моделі та на казахські, узбецькі та туркменські деталі.
«Уралвагонзавод» вже втратив можливість отримувати французьку тепловізійну апаратуру та ряд імпортних складових для «новітніх» танків і вичерпує свої запаси.
Системний наслідок: санкції проти російських компаній та встановлені урядами квоти на придбання зброї з рф відіграли вирішальну роль в обмеженні їх глобальної присутності на ринку озброєнь. Пострадянські технології, які рф використовувала у своєму ВПК, масово показали свою неспроможність у протистоянні з сучасними західними. То ж ринок озброєнь для неї буде поступово закриватись.