Так звана переорієнтація росії на торгівлю із Китаєм у відповідь на санкції Заходу не лише не здатна компенсувати втрат, але й поглиблює з рф статус постачальника сировини в обмін на імпорт готової промислової продукції.
Перш за все торгівля з КНР не здатна компенсувати скільки-небудь значних втрат експорту до ЄС. Наприклад, у 2022 році обсяг торгівлі із Китаєм вдалося збільшити всього до 185 млрд доларів порівняно із 150 млрд у 2021 році.
Такий темп мало відрізняється від динаміки попередніх років, тож найімовірніше і без втрати західних ринків поставки до Китаю були приблизно такими ж.
Проте у структурі російського експорту близько 98% займає сировина. Сира нафта, а не нафтопродукти, які йшли переважно на Захід. Газ, а не продукція нафтохімії. Необроблена деревина, а не вироби з дерева. Руда та метал у первинних формах, а не вироби з металу і так далі. А останнім часом усе більше сільськогосподарської сировини.
І ця роль сировинного придатку для китайської економіки лише консервуватиметься і навіть поглиблюватиметься в майбутньому.
Адже в так званому проекті стратегічного співробітництва росії та Китаю на 2030 рік все зводиться до будівництва нафтопроводів, газопроводів, збільшення пропускної спроможності транспортних магістралей для вивезення вугілля, металів та сільгосппродукції.