Ростислав Павленко
Народний депутат України
Росії більше немає.
Народжені до відновлення Незалежності, хто частину свідомого життя встиг прожити в СРСР, має своє уявлення про “Росію”.
Адже з тим народом жили в одній державі; дехто вважав їх “своїми”; з ними точно перепліталося безліч контактів і каналів підтримки спільного простору: культура – класична і (особливо) масова; мова (обов’язкова для всіх у СРСР); свята, знаки, символи; в когось – родина…
І чимало були впевнені, що ота “Росія”, яку зберігає їхня пам’ять з молодих (а то і дитячих) років, яку зображують росйські (чи малоросійські) фільми і серіали, та навіть відома зі спілкування з знайомими, родичами, бізнес-партнерами тощо – існує й досі. Дехто, можливо, впевнений досьогодні.
Думали (і думають), що знають і розуміють її.
Тому Буча, Маріуполь, Тростянець, Волноваха і далі за списком рашистських злочинів стала для багатьох шоком.
Однак уявлення і спогади не відображають реалій московії.
“Тієї”, зі спогадів і уявлення, “Росії” більше не існує.
Притому доволі давно. Ще навіть до 2014.
Соціологам, політологам, психологам та іншим суспільствознавцям ще належить визначити, чого було більше у творенні рашистського монстра: вивільнення жаху з існуючих “глибинних” пластів – чи деволюції під впливом тотальної пропаганди і маскульта. Як завжди, результат – це сплав обох начал.
І результат цей, нинішня московія – нам невимовно чужа. Саме наше існування для неї (тих 86%, що підтримують політику путіна) зараз неприйнятне.
Тож будь-які розрахунки на те, що з московитами можна домовитись, умовити їх, чи обдурити – марні.
Бучанська різня – це їхня сутність.
Геноцид – спосіб “остаточного вирішення” питань із сусідами, які не бажають розчинятися.
Єдиний вихід – депутінізація московії. І довгний, болісний, на десятиліття процес одужання народу, якому подобається його хвороба.
Ми маємо перемогти – як би тяжко не було.
Українці на цій війні, з 2014 року, явили світу чимало див.
Маємо всі разом витворити головне – Перемогу попри все.
І для цієї Перемоги використати всі наявні можливості і неможливості.
Захистимо своє майбутнє!
Фото: t.me/kharkov_now