Поточна аналітика

Розв’язана росією війна в Україні може розвалити ОДКБ

Схоже на те, що ОДКБ як один з російських військових інтеграційних проектів дедалі більше втрачатиме значення «ядерної парасольки» для колишніх радянських республік, що все ще перебувають у сфері впливу росії.

Зараз організація має цінність переважно для росії як ще один інструмент реалізації російської зовнішньої політики та засіб відновлення впливу росії на т.зв. пострадянському просторі.

Сама організація, як і багато інших російських інтеграційних проєктів, переживає кризу через великі суперечності між її учасниками, котрі домагаються різних військово-політичних цілей у Центральній Азії та на Південному Кавказі.

Кремль зайнятий війною з Україною, і з огляду на стан справ на українському фронті навряд чи може дозволити собі приділяти багато уваги Центральній Азії. ОДКБ стабільно ігнорує таджицько-киргизький конфлікт. Взагалі сам факт того, що п’ять із шести країн, що входять до цієї організації, перебувають у стані війни чи збройного конфлікту, куди ОДКБ не втручається, багато говорить про її пріоритети.

Наприклад, Киргизстан тричі звертався за допомогою до ОДКБ: у 1999 році, під час Баткенських подій, коли в країну відбулося вторгнення з Афганістану та Таджикистану, у 2010-му, коли в Оші та Баткені стався кровопролитний міжетнічний конфлікт, і 2021-го, під час чергового, але особливо жорсткого збройного конфлікту на таджицько-киргизькому кордоні. І всі три рази отримав відмову.

Тому закономірно, що у 1999 році з цієї організації вийшли Азербайджан і Грузія. А Узбекистан встиг за цей час залишити організацію (1999), знову до неї увійти після андижанських подій (2006), і знову оголосити про вихід у 2012 р. після початку відновлення діалогу із Заходом.

Поки що Секретар Ради безпеки КР М. Іманкулов заявив, що Киргизстан не має наміру виходити з ОДКБ. Він зазначив, що Киргизстану потрібна ця організація для захисту від можливих агресій у майбутньому. Але  невипадково Киргизстан шукає альтернативи не лише в економічній сфері, ведучи, поки на рівні суспільства, дискусії щодо доцільності участі в ОДКБ.

Ескалація у 2021 р. прикордонного конфлікту між Киргизстаном та Таджикистаном засвідчила зниження ролі росії як впливового актора в Центральної Азії і на всьому просторі СНД, який мав би вплив на управління конфліктними ситуаціями в регіоні або їх урегулювання.

А приклад Вірменії, яка є учасником ОДКБ від самого її заснування у 1992 р., точно змусить низку пострадянських країн думати про альтернативних донорів безпеки.

Під час вірмено-азербайджанської війни у вересні-листопаді 2020 року ОДКБ не надало Вірменії допомоги у війні з Азербайджаном. «Захист на колективній основі незалежності, територіальної цілісності та суверенітету держав-членів» прямо передбачений ст. 3 Статуту ОДКБ.

Однак росія, зайнята підготовкою до вторгнення в Україну, не здійснила жодних реальних кроків для допомоги країні-союзниці по військовому блоку. Натомість російська Федерація направила в зону конфлікту своїх «миротворців».

У червні 2023 р. секретар Ради безпеки Вірменії Армен Григорян вже заявляв, що членство в ОДКБ щонайменше із 2020 року нічого не приносить країні і лише створює для неї проблеми.

23 лютого прем’єр Вірменії Нікол Пашинян заявив, що його країна «заморозила» участь в Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), в якій «домінує Москва». Вірменія не бере участі в засіданнях, обговоренні документів і не використовує свою квоту з призначення заступника керівника ОДКБ.

Вірменія направила рф офіційний лист про припинення роботи російських прикордонників в аеропорту Єревана «Звартноц».

До цього, 12 лютого, той же Пашинян повідомив, що його країна не була союзником росії у війні проти України від початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року. Ще раніше він говорив, що його країна більше не може покладатися на росію як на свого головного оборонного і військового партнера.

Прем’єр-міністр Вірменії Н. Пашинян знову публічно заговорив про можливість виходу Вірменії з ОДКБ. Це політичне рішення ухвалене до моменту, коли країна отримає від організації відповідь щодо «зони відповідальності ОДКБ у Вірменії».

Такі заяви відбуваються на тлі посилення військової співпраці Вірменії з Францією. Париж став першим серед членів НАТО, хто поставив військове обладнання учаснику Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ). Вже зараз Франція надає Вірменії військове обладнання, а також здійснює навчання та консультації. Наприкінці лютого цього року міністр оборони Франції Себастьян Лекорню заявив, що Вірменія отримала першу партію озброєння від французьких виробників. Йшлося про прилади нічного бачення для вірменських солдатів.

Зараз, коли її спроможності «донора безпеки» у військовому плані суттєво підірвані спротивом України, сенс існування ОДКБ стає дедалі сумнівнішим.

Таким чином, імперська політика росії створює умови для втрати нею ще одного союзника на Південному Кавказі. Думки про сумнівну цінність перебування в ОДКБ висловлюються і в Киргизстані.

То ж скоро серед союзників росії залишаться хіба що лише Іран, Білорусь, КНДР та невизнані «республіки» в зонах, де росія розв’язала і заморозила низку збройних конфліктів, створивши на окупованих територіях повністю залежні від неї маріонеткові квазідержави.

Неминуча поразка росії  може призвести до корінного зламу системи міждержавних відносин, що склалася на т. зв. пострадянському просторі, поставивши під питання саме існування військово-політичних та економічних об’єднань під егідою росії, у тому числі ОДКБ та ЄАЕС, на уламках яких можуть з’явитися більш рівноправні та взаємовигідні регіональні проекти. А росія опиниться у повній дипломатичній ізоляції та під пресом всеосяжних санкцій, які можуть призвести до її дезінтеграції.