Президент увів у дію новий пакет санкцій проти п’яти осіб, які загрожують національним інтересам, безпеці, суверенітету й територіальній цілісності України — Офіційне інтернет-представництво Президента України
Запровадження нових персональних санкцій указом, Володимир Зеленський вкотре демонструє небезпечну тенденцію підміни правових механізмів політичною доцільністю.
Формально рішення мотивується загрозами національній безпеці, однак у випадку з Богданом нема ані належної доказової бази, ані прозорого публічного обґрунтування.
Зокрема, санкції застосовані щодо українського юриста Андрія Богдана, колишного главу Офісу президента Зеленського.
В останню чергу хотілося б виступати на захист Андрія Богдана. Але наразі йдеться не про оцінку його особистості. Але у будь-якому разі питання має вирішуватися виключно в правовій площині, а не через інструмент санкцій, який за своєю природою призначений для протидії зовнішнім загрозам, а не для внутрішньополітичних розправ.
Ситуація виглядає особливо тривожною з огляду на її очевидну схожість із попередніми кейсами, зокрема застосуванням санкцій проти Петра Порошенка.
Тоді так само не було надано переконливих юридичних аргументів, а суспільству запропонували повірити в «секретні матеріали», які не витримують перевірки принципом верховенства права. У випадку Богдана ситуація повторюється майже дзеркально: відсутність відкритих доказів, публічні спекуляції щодо мотивів і паралельне інформаційне супроводження через лояльні до влади канали.
Додатково насторожує повна відсутність консолідованої правової позиції з боку представників «слуг» та уряду. Жоден із публічних спікерів не зміг чітко пояснити, які саме дії Богдана становлять аж таку загрозу національній безпеці, що потребувало запровадження санкцій, і чому ці дії не можуть бути предметом кримінального провадження.
Натомість у публічному просторі циркулюють лише припущення — від особистих образ до можливих витоків інформації. Але припущення не можуть бути підставою для санкцій у правовій державі.
У цьому контексті стає очевидним, що санкційна політика нинішньої влади дедалі більше втрачає свій первинний зміст і перетворюється на універсальний інструмент політичного менеджменту. Це підриває довіру як всередині країни, так і з боку міжнародних партнерів, для яких принципи верховенства права та незалежності судової системи є ключовими критеріями оцінки України як кандидата на членство в ЄС.