Дедалі більше настає усвідомлення того, що переговори в Саудівській Аравії є провалом для України. Вона принципово нічого не отримує, натомість рф може отримати серйозні послаблення у питаннях торгівлі зерном (в т.ч. вкраденим в Україні) та санкцій.
- The Times повідомляє, що перша домовленість про припинення вогню, досягнута за посередництва США під час переговорів у Саудівській Аравії, значною мірою вигідна Кремлю й не передбачає істотних поступок з боку росії.
- The Telegraph пише, що Чорноморський флот рф, отримавши можливість вільного переміщення, може загрожувати морському пануванню України, а відтак і торговельному статус-кво.
- Також The Guardian вважає, що угода про Чорне море – це список бажань Путіна. Кремль вимагає зняття певних санкцій, і якщо у Путіна отримають бажане, то це стане першим значним відкатом від санкційної політики Заходу.
Логічно постають питання: а хто, власне, відповідатиме за результати переговорів? Чи мали члени української делегації затверджені президентом переговірні позиції? Які вони? Якщо мали, то чи дотримувалися їх?
Коли у «команди Зе» ще була певна ейфорія від самого факту проведення переговорів щодо умов припинення вогню з американцями, речник МЗС Тихий розказував нам , що Зеленський особисто «в дистанційному режимі» координував переговори в Саудівській Аравії».
- «Переговори в Джидді були одними з найцікавіших із тих, в яких доводилося брати участь. Саме з точки зору мистецтва дипломатії, стратегічного мислення, пошуку нестандартних рішень, грамотного балансу гнучкості та твердості, вміння йти на тактичні кроки заради кінцевої мети. Все це вчора продемонструвала українська делегація та насамперед президент України, який в дистанційному режимі скеровував її дії. Звісно, всі подробиці можна буде розкрити лише за багато років».
Тепер же, коли усвідомлення провальності переговорів, доходить навіть до Зеленського, він дистанціюється від них у інтерв’ю Eurovision News. Наступним етапом мабуть стане перекидання відповідальності на членів української делегації.
Позиція Зеленського: Україна погодилась на припинення вогню з росією, щоб «чітко показати світові, що російський диктатор путін не бажає миру».
Зеленський визнав, що технічні команди не визначили, яким чином здійснювати моніторинг часткового припинення вогню між Україною та росією. Зеленський заявив, що росіянам ніхто не вірить, тому він не знає, випадковість це чи ні, що тієї ночі не було ударів по енергетиці. «Тому й треба було домовлятися одразу, щоб не бити по будь-якій цивільній інфраструктурі. Тому що це легше моніторити. Але ми подивимося, що буде далі. Безумовно, важливо, хто моніторить і хто на себе бере відповідальність. Чекаємо від США на це», – додав український лідер.
Що далі? Зеленський наголосив, що хотів би щоб тепер, коли путін відмовився від припинення вогню, президент США натиснув на нього санкціями, не знімаючи, а посилюючи їх.
Тобто знову надія на «доброго дядечка», який все «порішає» за Україну, яка стрімко втрачає суб’єктність через непрофесіоналізм «5-6 менеджерів».
Однак така стратегія здається ризикованою, оскільки не враховує можливості подальшого посилення позицій росії та втрати Україною міжнародної підтримки.
А те, що президент Зеленський дистанціюється від результатів переговорів, висловлюючи претензії до США та, можливо, перекладаючи відповідальність на членів української делегації, свідчить про відсутність чіткої стратегії та узгодженості в діях української влади.
Тим часом з’явилася інформація, що дипломатична катастрофа Зеленського в Овальному кабінеті 28 лютого має й інший небезпечний наслідок:
США відмовляються від компромісу за «ресурсною» угодою, коли і ми, і американці отримували політичні дивіденди, і при тому вигравали час для спокійної роботи над змістовним договором. Судячи з повідомлень, американська сторона тепер хоче «повну» угоду – на первинних, невигідних умовах.
У такій ситуації треба було готувати пропозиції, які зацікавили б Трампа, але не були б обтяжливі для України. Наприклад, щодо виробництва зброї, співпраці у розробках і тд і тп. Але це треба вміти.
Нинішні переговорники не змогли. На жаль, такі новини стануть звичними ближчим часом. Бо неспроможні. Навіть визнати свою неспроможність – не спроможні.
Або – ще й на гачку за корупційними справами? Тоді все ще гірше…
Зеленський та його команда зобов’язані забезпечити прозорість та підзвітність Верховній Раді щодо прийнятих рішень на міжнародній арені, а також залучити до процесу ухвалення рішень компетентних спеціалістів із кола політичних сил та експертів для забезпечення національних інтересів України.