Поточна аналітика

СН + ОПЗЖ: парламентська спайка ненависників української мови

Команда Зеленського продовжує протидіяти впровадження української мови у всі сфери життя.

Цього разу «Слуги народу» взялися за протидію впровадженню української мови у кінематограф. Справа у тому, що згідно з законом про функціонування української мови як державної, через 2 роки після набрання його чинності, має запрацювати частина 6 статті 23 про мову кінематографу. Згідно з нею, мовою поширення та демонстрування фільмів в Україні є державна мова. Фільми, вироблені суб’єктами кінематографії України, розповсюджуються та демонструються в Україні з мовною частиною звукового ряду, виконаною державною мовою, у тому числі шляхом дублювання або озвучення. Національні фільми можуть демонструватися кримськотатарською мовою, іншими мовами корінних народів відповідно до Закону України «Про кінематографію».

Але виявилось, ця новела дуже муляє «слугам». Двоє депутатів від СН – М. Потураєв і Є. Кравчук –роблять спробу її відтермінувати… у зв’язку з коронавірусом. Відповідно до проекту Закону «Про внесення змін до деяких законів щодо підтримки вітчизняних виробників теле- та кінопродукції в період встановлення карантину у зв’язку із поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №5554, частина шоста статті 23 Закону набирає чинності «через два місяці від дня відміни карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». І цей законопроект вони вперто почали просувати.

Ще один їхній одно партієць, Олександр Санченко, подав альтернативний законопроєкт, де виступив зі схожими пропозиціями. Водночас він пропонує також відтермінувати і положення, згідно з яким «мовою проведення культурно-мистецьких, розважальних та видовищних заходів є державна мова».

Нагадаємо, що у січні-лютому 2021 року більше 40 «слуг» поставили свої підписи за ігнорування української мови в обслуговуванні споживачів – тоді було внесено до ВРУ законопроекти 4638 і 4638-2, якими робилися спроби законсервувати результати багаторічної русифікації. Тоді «слугам», як і іншим українофобам, дуже заважало те, що з 16 січня набрала чинності норма про українську мову як мову обслуговування при наданні послуг. А разом з тим набрала чинності стаття 57, яка встановлювала порядок накладення штрафів за порушення закону у сфері обслуговування споживачів, у тому числі, за повторне порушення.

Проект №4638 пропонував повністю вилучити механізм виконання норми закону про забезпечення обслуговування споживачів державною мовою. Якщо з 2021 року встановлювалися штрафи за невиконання статті 16 Закону про обслуговування споживачів державною мовою, то проектом №4638 ці норми пропонувалося «каструвати», жодних штрафів за порушення не встановлювати. Ще один альтернативний проект від СН був «м’якшим» – він пропонував скасувати штрафи за ігнорування державної мови у сфері обслуговування, відтермінувавши на 3 роки з часу набрання чинності Закону про «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Тоді сотні українських авторитетних діячів у сфері науки і культури змушені були протестувати: «Ми глибоко обурені законодавчими ініціативами депутатів фракції “Слуга народу”, спрямованими на руйнування механізмів захисту мовних прав українців і закликаємо владу відмовитися від цих ініціатив… Внесення депутатами фракції «Слуга народу» законопроектів 4638 і 4638-2 є відвертою провокацією, що загрожує національній єдності й правам мільйонів людей» – йшлося у заяві, яку підписали не лише такі авторитети як академік Ігор Юхновський, а й представники євреїв, кримських татар: співпрезидент Вааду України Йосиф Зісельс, режисер, заслужений артист АР Крим Ахтем Сеітаблаєв.

Щоправда, через кілька місяців це не завадило міністру культури Олександру Ткаченку вкотре виступити проти гарантій застосування української мови у сфері обслуговування: «Але українізація має бути м’якою. Так, захищаючи нашу мову від агресивного впливу, ми іноді поспішаємо. Я про розроблений закон про обов’язкове спілкування українською в установах і штрафи за його невиконання. Моя особиста точка зору – треба починати не з продавців, касирів чи офіціантів, а з чиновників і держслужбовців».

Разом з Потураєвим і Кравчук з новими «українофобськими» ініціативами виступили і депутати від ОПЗЖ. Проектом №4628, поданим депутатом від проросійської фракції ОПЗЖ О. Волошиним, передбачається внести зміни до Закону «Про фахову передвищу освіту», якими пропонується скоротити використання державної мови в передвищій освіті і русифікувати її. Автор проекту пропонує таку редакцію частини п’ятої Закону: «5. Заклад фахової передвищої освіти має право прийняти рішення про викладання однієї, кількох або всіх дисциплін, виконання індивідуальних завдань та проведення контрольних заходів мовою корінного народу або національної меншини України, однією з офіційних мов Організації Об’єднаних Націй, однією з офіційних мов Європейського Союзу за умови, що усі здобувачі фахової передвищої освіти, які вивчають відповідні дисципліни, володіють цією мовою». Законопроект №4628 є відверто українофобським, проросійським і йде в руслі наступу СН і ОПЗЖ проти впровадження української мови як державної. Рекомендується: голосувати проти включення проекту до порядку денного, за відхилення проекту.

Ще один проект від ОПЗЖ – законопроект №4648, поданий народними депутатами від ОПЗЖ, передбачає внесення змін до законів України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», «Про забезпечення функціонування української мови як державної» щодо звуження застосування української мови навчання. Зокрема, пропонується вилучити з Закону України «Про повну загальну середню освіту» положення ч. 6 ст. 5, в яких визначаються відсотки здобуття базової та профільної середньої освіти державною мовою особами, які належать до національних меншин України, та пропонується визначити в новій редакції ч. 5 цієї статті Закону, що перелік навчальних предметів (інтегрованих курсів), що вивчаються державною мовою, мовою корінного народу, національної меншини України визначається освітньою програмою закладу освіти згідно з вимогами державних стандартів та з урахуванням положень ч. 1 ст. 7 Закону України «Про освіту».

Ці проєкти чітко показую справжню ціну розмовам про «патріотизм» Зеленського і його слуг.

Ця ціна – кошти з російського бюджету і російських глядачів за кіно-поробки Зеленського і його кварталівців. Заради рублів забувається все: і мова, і патріотизм, і «торгівля на крові». Бо Зеленському російські гроші не пахнуть.

Компанія Зеленського «Грин Филмс» отримала 35 мільйонів рублів від Мінкульту Росії на зйомку фільму.