Історія з заставою для Чернишова мала очікуване продовження.
Почнемо з того, чим завершили один попередніх матеріалів про справу Чернишова: «Сума у 120 мільйонів гривень є досить суттєвою (якщо виходити з офіційних доходів сім’ї Чернишова), і громадськість уважно слідкуватиме за походженням цих грошей. Цілком можливо, що заставу спробують оформити через так званих «добровільних помічників», яких в українській політиці останнім часом вистачає. Це поставить ще більше запитань щодо прозорості фінансових операцій влади, а також продемонструє реальний рівень політичної відповідальності команди Зеленського».
І ось 2 липня встановлена Чернишову застава була внесена. Завдячуючи оперативній роботі журналістів-розслідувачів, стало відомо, що за віцепремʼєра Чернишова внесли 120 млн грн його дружина, приватна фірма, створена у квітні 2025 року, і менеджерка групи компаній DIM.
Світлана Чернишова внесла спочатку 10 млн грн, а потім ще 2 668 грн. Найбільшу частину застави – 66 млн грн – покрило ТОВ «Форавто тор» з Дніпра, зареєстроване лише у квітні 2025 року. Директор і власник компанії Едуард Мартиненко з яким зв’язались журналісти, сказав, що не знав, що його фірма це зробила.
Директорка з маркетингу групи компаній DIM Дарія Бедя внесла 44 млн грн. Засновником DIM є забудовник Олександр Насіковський. За його словами, він не чув про внесення застави менеджеркою. І додав, що Дарія Бедя цього тижня раптово вирішила звільнитися.
Мабуть, вже відбула у теплі краї, тринькати отримані за цю оборудку гроші.
Отже, можемо стверджувати, що Дарія Бедя та ТОВ «Форавто Тор» мають ознаки підставних осіб. Журналісти вже звернулися до Чернишова з запитом щодо зв’язків з цими фізичними та юридичними особами. Але найімовірніше, запит або буде проігноровано, або у відповідь нам розкажуть про «чесних громадян», які добровільно вирішили допомогти віце-прем’єру, усвідомлюючи «несправедливість переслідувань» щодо нього.
Втім, якою б не була ця відповідь, вона не змінює суті того, що відбулося.
Схема дуже нагадує ту, яка вже застосовувалася при формуванні виборчого фонду кандидата в президенти Володимира Зеленського.
Тоді НАЗК були виявлені порушення у здійсненні «добровільних внесків» від фізосіб до виборчого фонду на загальну суму 3 778 032,63 грн.
Коли Петро Порошенко вносить заставу за бойових генералів, походження його коштів зрозуміле, він завжди декларував свої статки і справно платив з них мільйони податків. Походження ж коштів на заставу Чернишову викликає питання.
Реальним платником виступає один з «гаманців» цієї влади – бізнесмен Максим Кріппа, власник БЦ «Парус», готелю «Україна», численної елітної нерухомості групи «Мідал» у Києві та області, а також власник кіберспортивної команди Natus Vincere (NAVI) та бенефіціарний власник розробника комп’ютерних ігор GSC Game World (ігри «Козаки», S.T.A.L.K.E.R. та інші). Серед іншого, йому ж належить і згадана вже група компаній DIM.
- Кілька співрозмовників ЕП в політичних колах розповідали, що, за їхньою інформацією, Кріппа може виступати «обкладинкою», яка інвестує в коштовні активи гроші кількох поки що неназваних «дуже впливових представників» нинішньої української влади.
Також внесення застави у понад 66 млн грн компанією, що була створена за кілька місяців до суду з початковим капіталом 100 тис. грн, ув’язується в єдину систему з тривалим закордонним відрядженням Чернишова. Усе це свідчить, що Чернишов знав про хід розслідування, передбачав можливі наслідки у вигляді суду та вимоги внесення застави або арешту, і готувався до цього.
Поки він формально був відсутній в країні, він чи його довірені особи мали можливість впливати на суддів та слідчих: через тиск, шантаж чи підкуп. Лише після досягнення якихось неформальних домовленостей віце-прем’єр повернувся в Україну і вже був готовий до внесення застави через підставних осіб.
Цей випадок чітко демонструє, що справа Чернишова – не просто черговий епізод про корупцію, а яскравий приклад системного характеру корупційної діяльності часів Зеленського.
Те, що у випадку Чернишова за справжнім внесенням застави стоїть сумнівна структура, пов’язана з олігархом-соратником влади Максимом Кріппою, лише підтверджує існування тіньового пулу спонсорів правлячої верхівки, які в обмін на лояльність отримують доступ до державних посад, активів, а також недоторканність. Це не просто обхід законодавства – це демонстративна зневага до нього, яку влада більше не соромиться прикривати.
Очевидно, що Чернишов знав про майбутні кроки правоохоронців задовго до публічної фази процесу. Повернення Чернишова до України, швидке внесення застави та мовчання офісу президента – це частини однієї гри. Гри, в якій державні інститути вже не розділяють добро і зло, а лише «своїх» і «чужих».
І ця історія стане ще одним цвяхом у труну репутації Зеленського.