З осені 2023 р. серед основних тенденцій російсько-української війни можна відзначити два взаємопов’язаних процеси: перехід до переважно позиційного характеру ведення бойових дій та поступовий відхід союзників від принципу безумовного надання військової підтримки Україні.
- Проявами останнього тренду є прагматизація підходів союзників України до виділення їй фінансової та військової допомоги через висування додаткових умов.
- Ці вимоги лежать як у сфері виконання раніше взятих на себе Україною зобов’язань щодо проведення реформ і дотримання демократичних принципів, так і в площині посилення контролю за витрачанням наданої допомоги, а також необхідності розуміння «стратегії перемоги», її часових і ресурсних перспектив.
1 листопада 2023 р. конгресмен від штату Каліфорнія Майк Гарсіа опублікував заяву «Дискусії щодо фінансування України: нагальна потреба у шляху до перемоги, прозорості, підзвітності та сталого миру», в якій перераховано докладний список вимог до адміністрації президента США Джо Байдена, після виконання яких республіканці готові підтримати продовження допомоги для України. Ось лише основні пункти:
- інформувати про перебіг війни, прогрес ЗСУ, оновлену ситуацію щодо наступу Сил оборони;
- називати причини патової ситуації на фронті;
- пояснити необхідність подальшої військової підтримки України, зокрема те, яка зброя відправляється та як вона допоможе ЗСУ перемогти;
- опублікувати список озброєння, яке ще не побувало в Україні, але яке зможе змінити ситуацію на фронті;
- продовжити звітувати про типи озброєнь, відправлені в Україну;
- надати докази, що Байден не ставить під загрозу програми озброєнь американської армії, а також допомогу Тайваню та Ізраїлю;
- пояснити, що станеться, якщо американська допомога Україні припиниться. І чи за таких умов відмовляться від її надання ще й партнери США у НАТО та в Євросоюзі;
- прозвітувати Конгресу про рівень використання антиросійських санкцій.
Цього ж дня в журналі The Economist вийшла максимально чесна, «доросла» стаття Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, яка, фактично, й дає відповіді щодо технології перемоги на позиційному етапі повномасштабного вторгнення. Стаття місить докладний аналіз причин переходу війни у позиційну фазу та п’ять пріоритетів, що допоможуть вийти з цього глухого кута: перевага в повітрі, значно вдосконалені засоби електронної та контрбатарейної боротьби, нова мінна технологія і здатність мобілізувати та тренувати більше резервів.
- Вступивши у війну з більш потужним противником, у якого багато зброї і набагато більший мобілізаційний потенціал, Україна не лише змогла його зупинити, але й провести у 2022 році вдалий контрнаступ та відкинути противника на багатьох напрямках. Однак в силу багатьох суб’єктивних та об’єктивних причин війна на сьогоднішньому етапі поступово переходить до позиційної форми, коли лінія фронту майже не рухається.
- Безпрецедентні людські втрати (щонайменше 150 тис. загиблими) незмусили росію зупинити війну.
- Попри надії на поступове ослаблення росії, не потрібно принижувати значущість та можливості російського озброєння, його засобів розвідки та протидії, здатності ВПК держави-агресора постачати у війська значну кількість як застарілих, так і найсучасніших зразків озброєння та військової техніки.
- росія все ще має стратегічну перевагу у воєнному, економічному, людському, природно-ресурсному та науковому потенціалі й відносно належних умовах для його. І хоча окупаційні збройні сили й досі не спроможні повною мірою реалізувати замисли російського генерального штабу, протидія досягненню військово-політичних цілей державою-агресором дорогою ціною обходиться Україні та її Збройним Силам.
- Уповільнення бойових дій грає на користь росії, оскільки дозволяє їй відновити свою військову міць. Це тривала війна, яка несе величезні ризики для ЗСУ та для самої української держави. Ми досягли межі технологій, що ставить нас у глухий кут. За його словами, щоб вийти з нього, Україні потрібен величезний технологічний стрибок.
- Щоб вирватися з пастки позиційної війни і повернутися до маневрової, Україні потрібні п’ять ключових військових можливостей і технологій: це авіація і перевага в повітрі, вдосконалені засоби радіоелектронної боротьби, розширені можливості для контрбатарейної боротьби, сучасні технології для розмінування, нарощення резервів — зокрема здатність мобілізувати і навчати більше людей.
- Додатковими інструментами виходу з глухого кута є більш ефективне управління військами та максимально раціональна логістика.
- Нині склався фактичний паритет між Україною та рф по більшості цих напрямків. Зброї, наданої Заходом, недостатньо, щоб дати Україні перемогти, хоча досі її було достатньо, щоб підтримувати Україну вборотьбі проти рф.
- Але Україна не має іншого виходу, окрім як зберегти ініціативу, продовжуючи наступ, навіть якщо він просувається лише на кілька метрів на день.
Недостатня дієвість існуючих світових політичних регуляторних механізмів, в першу чергу ООН та ОБСЄ, не залишає Україні вибору, аніж збройна боротьба.