Дослідження НАЗК свідчать, що реальний корупційний досвід українців суттєво зменшився за останнє десятиліття, однак загальне сприйняття поширеності корупції залишається надзвичайно високим. У 2024 році 91,4% громадян вважають, що корупція в Україні дуже або дещо поширена, хоча насправді лише 18,7% мали безпосередній корупційний досвід. Це свідчить про глибоку кризу довіри до влади: люди не бачать реальних результатів антикорупційної боротьби та переконані, що масштабні корупційні схеми продовжують діяти.
Реальність така: люди не вірять, що влада ефективно бореться з корупцією, навіть попри зменшення особистого досвіду хабарництва. Це не випадково. Президент, уряд і парламентська більшість перетворили антикорупційну боротьбу на імітацію. Гучні заяви є, а покарання для “своїх” немає.
Показові справи проти дрібних чиновників або тих, хто випав із владної обойми, не змінюють системи. Тим часом високопосадовці з оточення Зеленського спокійно працюють далі, навіть коли їх ловлять на корупційних скандалах.
“Велике будівництво”, закупівлі Міністерства оборони, махінації з гуманітаркою — всі ці історії стали символами безкарності.
Українці бачать, що найбільші корупціонери залишаються при владі, а значить, система не працює.