Нідерландські та німецькі спецслужби офіційно підтвердили масове застосування росією забороненої хімічної зброї проти українських військових. Йдеться про систематичне використання задушливих агентів для витіснення бійців із позицій. Попри тисячі зафіксованих випадків і загиблих, Організація із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ) досі не розпочала розслідування — бо ніхто з держав-членів, зокрема Україна, не подав відповідного запиту.
Це тривожний сигнал не лише для України, а й для всього цивілізованого світу. Якщо агресор безкарно застосовує хімічну зброю — отже, міжнародне право знищене, як і довіра до міжнародних інституцій. Те, що розслідування досі не ініційоване, попри докази партнерських розвідок, — це свідчення провалу української дипломатії та небезпечної інертності влади. Президент Зеленський, уряд і парламентська більшість продовжують займатись медійними заявами замість реальних дій на міжнародній арені.
Після сотень задокументованих випадків і десятків звернень до ОЗХЗ, досі немає офіційного подання від української сторони щодо повномасштабного розслідування. Це — службова недбалість або свідоме небажання зачіпати «чутливу» тему перед черговими самітами чи переговорами. Українські воїни щодня зазнають хімічних атак, а в Києві мовчки спостерігають — це аморально і злочинно.
Влада мала би негайно подати офіційний запит до ОЗХЗ, вимагати публічних слухань у Раді Безпеки ООН, домагатись міжнародного трибуналу за використання хімічної зброї.
«Європейська Солідарність» ще з 2022 року закликає до створення спеціального міжнародного трибуналу для злочинів агресії рф — влада досі не спромоглася перейти від декларацій до дипломатичних дій. Замість цього ми бачимо розмиту відповідальність і фактичну відсутність ініціативи на міжнародному рівні.
В умовах повномасштабної війни Україна не має права чекати поки хтось «сам помітить» злочини рф. Потрібно системно документувати, ініціювати, тиснути — інакше світова спільнота просто звикне до варварства. Завдання влади — не просто озвучувати проблеми на брифінгах, а добиватися відповідальності агресора. Якщо цього не відбувається — хтось або не вміє, або не хоче захищати українців. І це вже питання до виборців.