Поточна аналітика

Ставлення до російської дезінформації у світі у 2019-2020 роках різко змінилося, тому у 2021 році можливо зробити те, чого не давали зробити раніше

Є багато версій, яким чином команда Зеленського змогла прийняти настільки важливе рішення РНБО від 2 лютого 2021 року – «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» проти каналів російської дезінформації.

Дехто з скептиків вбачає у цьому Указі від 2 лютого 2020 року спробу припинити ріст політичного рейтингу ОПЗЖ, який небезпідставно пов’язують з безпрецедентно агресивною кампанією каналів Медведчука – 112, Ньюсван, ЗІК.

Є також версія, що це один з проявів нової політики США після приходу до влади Джо Байдена. Боротьба з російською пропагандою і дезінформацією є одним з пріоритетів цієї політики.

Незважаючи на мотиви, основа для накладення санкцій щодо телеканалів, які агресивно ретранслюють російську пропаганду, була закладена при Порошенку.

Ще у 2014 році було прийнято закон «Про санкції», який створив законодавчу базу для санкційного реагування на інформаційні виклики.

Далі був Указ Президента України Петра Порошенка № 133/2017 від 15 травня 2017 року про введення в дію рішення РНБО України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», який був одним з найбільш вдалих у світовій практиці дій для протидії ворожій дезінформації у цифрову добу.

У жовтні 2018 року команда Порошенка ініціювала і ухвалила постанову про обмежувальні заходи щодо проросійських українських телеканалів.

Саме на підставі Постанови Верховної Ради України від 4 жовтня 2018 року № 2589–VIII «Про схвалення пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» і було прийнято рішення РНБОвід 2 лютого 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Слід зазначити також, що у 2014-2018 роках міжнародна думка до подібних ініціатив була не готова. Сигнали йшли і від ЄС, ОБСЄ, і від США про те, що такі кроки – це порушення свободи слова.

У 2019-2020 роках світ дуже змінився, він усвідомив всю загрозу російської дезінформації. Розслідування Мюллера про втручання Росії у вибори в США у 2016 році і протидія Конгресу США такому втручанню у 2020 році, поширення фейків по пандемію з боку російських акаунтів, хакерські атаки на сервери західних країн, активність російських ботів Пригожина у західних соцмережах переконали євроатлантичні еліти у реальних загрозах російської пропаганди і дезінформації.

Комітет розвідки Сенату США в 2018-2019 роках випустив доповідь в двох частинах про спроби Росії вплинути на вибори президента США в 2016 році. Сенатори порахували, що «фабрика тролів» через соцмережі за підтримки Кремля намагалася вплинути на результат голосування, явно підтримуючи Дональда Трампа і заважаючи кампанії Хілларі Клінтон. У комітеті з розвідки допустили, що Росія може спробувати втрутитися у вибори президента США в 2020 році.

У жовтні 2019 року Стенфордська інтернет-обсерваторія зробила заяву про спроби просування арабською мовою проросійського антифранцузького і антиамериканського контенту через створені росіянами акаунти в Африці – Мозамбіку, Камеруні, Судані і Лівії, чітко вказавши, що ця кампанія має зв’язок з фабрикою тролів кухаря Путіна Пригожина.

Тема російської дезинформації через соцмережі в США у 2020 році особливо актуалізована у зв’язку з даними розвідки щодо можливого російського втручання у вибори президента США 2020 року. 4 травня 2020 року агенство associated Pressпоширило інформацію про те, що Міністерство внутрішньої безпеки США (DHS) і ФБР 3 лютого 2020 року відправили владі американських штатів меморандум, в якому попередили про очікуване втручання Росії у вибори президента у 2020 році. У документі, описаному як «довідкова допомога» під назвою «Можлива російська тактика напередодні виборів у США 2020 року», попереджається про вісім можливих російських тактик на виборах цього року, поділяючи за ступенем занепокоєння на «високі» та «помірні» загрози.

У вересні 2020 року Міністерство фінансів США наклало санкції на Деркача за ймовірну «кампанію впливу» проти Джо Байдена, назвавши українського депутата «активним російським агентом протягом більше десяти років», який підтримує «тісні зв’язки з російськими розвідувальними службами». Це рішення було прийнято на підставі розвідданих. У серпні Управління директора національної розвідки США публічно охарактеризувало Деркача як частину російських зусиль з втручання у вибори 2020 року шляхом очорнення Байдена. Управління звинуватило Деркача в «розповсюдженні тверджень про корупцію, в тому числі шляхом розголосу витоків телефонних дзвінків», з метою підриву «Байдена і демократів».

У 2020 році сталося немислиме. Інтернет мережі Twitter і Facebook у боротьбі з дезінформацією під час виборів в США вирішили обмежити поширення статті американського часопису New York Post зі звинуваченнями на адресу кандидата на президентську посаду Джо Байдена.

Саме тому сьогодні дії РНБО з оздоровлення інформаційного простору в Україні будуть мати абсолютно інший міжнародний відгук. І саме тому сьогодні в інформаційній політиці можна робити те, чого не можна було зробити ще два роки тому.

Наступними логічними кроками мають стати: накладення санкцій на відповідні інтернет-ресурси холдингу Козака-Медведчука «Новини» та їх YouTube-канали, а також інші ЗМІ, які ретранслюють російську пропаганду, – на кшталт ТК «НАШ» та «1+1», а також припинення імпорту електроенергії з країни-агресора.