Поточна аналітика

Російський проект «Меморіальний центр Голокосту “Бабин Яр”» – це сучасний варіант радянської концепції експлуатації жертв нацизму в політичних інтересах.

Довідково: з 2016 року паралельно розробляються два проекти меморіалізації Бабиного Яру:

Перший проект – «Меморіальний центр Голокосту “Бабин Яр”», який, на жаль, підтримує міський голова Києва Віталій Кличко. Головними ініціаторами та спонсорами проекту є російські бізнесмени Михайло Фрідман, Герман Хан і Павло Фукс. Проект передбачає «занурення» з допомогою сучасних технологій відвідувачів в атмосферу жаху масових страт євреїв.

Проект не передбачає увічнення представників інших національностей, розстріляних Бабиному Яру. При тому всього за роки окупації з 1941 по 1943 роки у Бабиному Яру загинуло близько 100 тисяч осіб — євреїв, ромів, а також українських націоналістів, військовополонених, пацієнтів психлікарні. Зокрема, там загинули українська націоналістка, поетеса Олена Теліга, Іван Рогач. На публічних обговореннях проекту висловлювалися побоювання, що він створюється в дусі кремлівської політики пам’яті, яка прагне представити українців, поляків, литовців та інше місцеве населення тотальними антисемітами».

Другий проект — державний. В його межах створюється Музей жертв Бабиного Яру. Під егідою Інституту історії України розробили концепцію комплексної меморіалізації Бабиного Яру. Пропонується перетворити парк на місці трагедії в єдиний меморіальний комплекс, який повинен об’єднати всі наявні сьогодні пам’ятники. Передбачається також створення Музею Голокосту.

Концептуально російський проект передбачає застосування цілої серії інтерактивних прийомів, з допомогою яких відвідувач опиниться не в музеї, а, за влучним виразом нідерландського історика проєкту Карела Беркгофа, в «діснейленді», де панує культ насильства і смакування трагедії.

3 вересня 2020 року понад 160 українських євреїв, авторитет яких для кожного українця важко переоцінити, підписали звернення, в якому протестують про російського проекту увічнення жертв Бабиного Яру: «Якщо цей проект буде втілено, це не лише продемонструє всьому світові, що Україна нібито нездатна гідно вшанувати пам’ять єврейських і не єврейських жертв Другої світової війни, а сам проект стане потужним знаряддям російської пропаганди, що намагається представити українців як радикальних націоналістів та антисемітів». Варто зазначити, що серед підписантів Семен Глузман, Євген Захаров, Йосиф Зісельс, Віталій Нахманович… Це не просто прізвища. Це живе втілення цінностей людяності.

А хто по той бік російського проекту? Наприкінці 2019 року художнім керівником «російського» Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» став скандальний російський режисер Ілля Хржановський, який у Харкові знімав масштабний кінопроект, 6-годинний фільм «Дау. Дегенерація», де є не лише сцени насильства, зґвалтування, але і сцени з немовлятами (показані досліди в закритому науковому інституті). За результатами аналізу сцен цього фільму ювенальні прокурори прокуратури Харківської області навіть зареєстрували кримінальні провадження за фактами катування, а також виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства (ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 300 КК України).

За попередньою інформацією слідства, неповнолітнім особам, вірогідно з числа дітей-сиріт, групою осіб у процесі кіновиробництва могли бути заподіяні фізичний біль або моральне страждання. Експерт з дитячої нейропсихології Олена Самойленко стверджувала, що у зйомках використали дітей з харківського будинку дитини і що їм завдали непоправних психологічних травм. Про скандальні нелюдські експерименти Хржановського писала міжнародна преса – Le Figaro, The Telegraph.

Спонсорами «російського» проекту стали російські бізнесмени Міхаіл Фрідман, Павєл Фукс, Гєрман Хан, які зараз складають основу «благодійного фонду «Меморіальний центр Голокосту “Бабин Яр”». У лютому 2021 року СБУ повідомила, що ще у 2020 році довела до відома КМУ про ризику у зв’язку з діяльністю російського фонду «Бабин Яр» і про «можливу спробу іноземних урядових і неурядових об’єднань, зокрема Російської Федерації, використовувати дане питання для дискредитації України на міжнародній арені та звинувачень її у порушення прав та свобод національних меншин».

Викликає обурення: 1) спроби міської влади Києва протягнути проект, спонсорований з країни-окупанта, художній керівник якого здобув собі славу зйомками сцен насильства над дітьми; 2) ігнорування міською владою думки авторитетних єврейських діячів, діячів української культури, які протидіють спекуляціям на увічненні пам’яті загиблих у Бабиному Яру.

Необхідно, щоб проект увічнення пам’яті про Бабин Яр розвивався під егідою держави, із залученням приватних інвестицій,- але не можуть навіть розглядатися проекти спонсорів тероризму на Донбасі, спонсорів окупації української території.