16 січня 2021 року набирають чинності положення статті 30 та 57 Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» щодо мови обслуговування споживачів.
Згідно зі ст.30, згаданого закону мовою обслуговування споживачів є державна мова. Разом з тим, ця норма нікого не дискримінує – на прохання клієнта його персональне обслуговування може здійснюватися також іншою мовою, прийнятною для сторін. Насправді, нічого принципово у практиці обслуговування не змінюється, йдеться до приведення української мови до статусу державної, до мови міжнаціонального спілкування. Це черговий крок до усунення наслідків русифікаційної політики у період СРСР.
Варто відзначити, що Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» – це не сніг на голову. Цей закон набрав чинності з 16 липня 2019 року, але впроваджується поетапно, щоб і люди, і суспільні інститути, і комерційні організації могли підготуватися до цих нововведень. Так, на підготовку до впровадження української як мови обслуговування споживачів було виділено півтора року. Магазини, ресторани за цей час мали можливість внести знання української мови в перелік вимог при прийнятті на роботу, могли організувати курси для своїх співробітників; тим більше, що лексичний набір для обслуговування клієнтів є достатньо простий, а в усіх школах викладається українська мова.
Очевидно, подібні законодавчі норми були необхідні, оскільки відсутність належного правового регулювання державного статусу мови, визначеного у ст.10 Конституції України, приводили до багатьох конфліктних ситуацій. Досить згадати судову війну між споживачами і мережею магазинів «Розетка» за надання інформації державною мовою, чи небажання кафе чи ресторанів виконувати конституційну норму про державність української мови.
Результати моніторингу волонтерів «Простору свободи» та ініціативи «Навчай українською» у жовтня 2020 року свідчать, що кафе і ресторани у 26 містах (усі обласні центри, крім окупованих, а також Кривий Ріг, Маріуполь, Краматорськ та Сєвєродонецьк) загалом підготувались до впровадження новел мовного закону. Частка закладів, у яких є меню українською мовою за рік стрімко зросла з 75 до 88%. Зросла (до 58%) і частка персоналу, який обслуговує україномовних клієнтів українською мовою.
Загалом, як свідчить моніторинг волонтерів, 73% українців вважають українську мову рідною. 53% громадян України спілкуються вдома переважно українською, 29% — російською. 2/3 українських громадян (66%) вважають, що держава має сприяти подальшому втіленню закону про мову в усіх сферах, не поділяють цієї думки лише 20%.
Характерно, що за результатами всеукраїнського опитування громадської думки, проведеного на замовлення ГО «Детектор медіа» фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» спільно із соціологічною службою Центру Разумкова у вересні 2020 року, 22% мешканців України вважають, що на Донбасі громадянська війна і ніякої агресії Росії немає.
Страхи, поширювані російською пропагандою, насправді, не мають під собою жодної основи. Досить зайти в магазин чи кафе в Ужгороді, щоб зрозуміти, як працює стаття 30 мовного закону: коли клієнт розмовляє українською – з ним будуть розмовляти українською, якщо угорською – то угорською, якщо російською – то російською. І жодного насильства, диктату чи ненависті на ґрунті національності чи мови.
Не існує особливих перешкод для впровадження подібних норм. Комерція завжди була і є дуже гнучкою у мовному питанні, бо у наданні послуг головне – вигода, прибуток. Закон встановлює відповідальність за порушення вимог мови спілкування з споживачами лише у випадках грубого нехтування державною мовою. Якщо зафіксоване порушення мовного режиму в обслуговуванні споживачів, то складається відповідний акт. Складення акту не означає штрафу. Зі складенням акту комерційному суб’єкту оголошується попередження та вимогу усунути порушення протягом 30 днів від дати складення акта. І лише після того, якщо адміністрація магазину, кафе чи ресторану не відреагує на таке попередження, може бути накладено штраф в розмірі 300-400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (н.м.д.г. = 16 грн.). Штрафи зараховуються до Державного бюджету