Минулий рік для експортерів українського вершкового масла був доволі вдалим. Далися взнаки відносно високі ціни на масло в інших країнах. І тому навіть незважаючи на скасування «торговельного безвізу» з Євросоюзом, Україна змогла у 2025 р. збільшити експорт масла зріс у 2,2 рази до 107,4 млн. грн. (орієнтовно 15 тис. тонн).
Але наприкінці 2025 р. світова кон’юнктура по вершковому маслу різко змінилася, ціни знизилися. Та ще й перед цим «торговельний безвіз» з ЄС втратили.
В результаті за 5 місяців 2026 р. (до аналогічного періоду 2025 р.) експорт вершкового масла з України впав в 2,5 рази до 22,3 млн. доларів (3,8 тис. тонн).
Відчувається, що українське масло втратило навіть минулорічні не занадто сильні позиції на ринках Євросоюзу. Наприклад, якщо в трійці найбільших покупців українського масла була Польща, то зараз її вже там немає.
При цьому на фоні втрати позицій українського вершкового масла в Польщі, польські сири продовжували нарощувати свої позиції на українському ринку. Загальний імпорт сирів в Україну за 5 місяців 2026 р. зріс на 9%, причому в імпорті явно домінують польські сири (44% від імпорту).
Отже зараз українське масло в основному йде до пострадянських країн – у першу чергу, до Молдови (42,4%), Азербайджану (19,4%) і Грузії (9,5%).
Частину виробленого вершкового масла можна було б спрямувати на внутрішній ринок. Але виробники скажаться на надлишок масла на внутрішньому ринку.
Утім, що цікаво, цей надлишок чомусь не відображається на роздрібних цінах. Так, наприклад, зараз пачка вершкового масла (180 г) в мережі українських супермаркетів «Сільпо» навіть з урахуванням акцій коштує в основному 95-130 грн., хоча по окремих позиціях ціни доходять до 200-300 грн. за пачку.
Для порівняння, в німецьких супермаркетах (наприклад, Kaufland чи Rewe) ціни на пачку масла коливаються від 1 до 2 євро – тобто 52-104 грн. (хоча ціни окремих більш преміальних марок можуть доходити до 3-4 євро).
При чому у німецькому випадку йдеться про пачки масла не 180 г, як в Україні, а 250 г. Адже на відміну від України, німецькі виробники не проводили т.зв. «шрінкфляції» (зменшення розміру упаковки через спробу виробника зекономити).
Тому з урахуванням курсу і згаданих факторів реальна роздрібна ціна на вершкове масло в Україні в 1,5-2 рази вища, ніж в Німеччині.
І ситуація трохи абсурдна – виробники скаржаться на втрату експортних ринків, зниження прибутковості за напрямком виробництва масла, тримають вкрай низькими закупівельні ціни на молоко – молочна сировина за рік подешевшала майже на чверть (орієнтовно 13-15 грн. – близько до собівартості), що сильно б’є по фермерах і несе ризик зростання кількості їх банкрутств. Але з іншого боку, вартість вершкового масла в Україні залишається явно вищою, ніж в Німеччині.
Причина може бути, по-перше, в зростанні супутніх витрат – пальне, електроенергія (у т.ч. генератори), націнки торговельних мереж. Високі ставки за банківськими кредитами. Застаріле обладнання з нижчими можливостями переробки.
По-друге, якщо в Євросоюзі вже сформовано систему державної підтримки молочної галузі, тваринництва, фермерських господарств, то в Україні такої підтримки по суті немає.
Через згадані два фактори собівартість виробництва окремих категорій молочної продукції в Україні часто вища, ніж в країнах ЄС.
Негативна ситуація по виробниках масла майже автоматично б’є і по виробниках молока, по тваринництву. Адже в Україні близько половини закупленого молока йде на виробництво масла (у країнах ЄС – близько 29%).
До речі, цього року Євросоюз через програму ARISE (Екстрений проект інклюзивної підтримки для відновлення сільського господарства України) виділив 800 млн. грн. на підтримку фермерів, що утримують корів. Але українська влада не змогла навіть справитися з тим, щоб ці кошти розподілити. Так, процес приймання заявок на дотації (по 7 тис. грн. на одну корову) тривав лише два дні (з 7 до 9 квітня 2026 р.), бо за цей період обсяг заявок перекрив обсяг коштів для дотацій. Відповідно дотаціями змогли покрити лише близько 11% від поголів’я корів в Україні.