У травні інфляція в Україні сягнула 15,9% у річному вимірі — це максимум за останні два роки. Найбільше дорожчають продукти харчування: яйця, овочі, фрукти, м’ясо, молочні вироби. Українці витрачають на їжу вже понад 40% своїх доходів, тоді як у ЄС — втричі менше. Попри прогнози про зниження інфляції до кінця року, реальна ситуація свідчить про інше — ціни ростуть швидше, ніж доходи. Влада пояснює все сезонними факторами, але ніяких системних рішень для стримування зростання вартості життя не вживає.
В умовах війни уряд і парламентська більшість повинні працювати на випередження, а не чекати «сезонного покращення» ситуації. Зростання інфляції до 15,9% — це не просто цифра. Це показник глибокої соціальної нестабільності, де громадяни, особливо пенсіонери, родини з дітьми, внутрішньо переміщені особи, щомісяця все менше можуть дозволити собі базові продукти. І при цьому в Києві продовжують звітувати про «стабілізацію», прикриваючи бездіяльність банальними кліше.
В нинішніх умовах влада могла б впровадити диференційовану ставку ПДВ на продукти харчування, як це давно зроблено в країнах ЄС. Це дозволило б бодай частково знизити ціни для споживачів. Натомість монобільшість навіть не виносить відповідні законопроєкти на розгляд. Ба більше — в Україні аграрії фактично залишені сам на сам зі своїми проблемами, у той час як у ЄС отримують до 70% доходів із державних дотацій. Уряд лише імітує підтримку села, зате охоче підтримує інтереси експортерів, які вивозять продовольство за кордон, створюючи дефіцит на внутрішньому ринку.
Окремий цинізм — мовчання щодо нових тарифів на електроенергію, які стали «невидимим» каталізатором нинішньої інфляції. Підвищення цін на комунальні послуги у 2024 році вже вдарило по гаманцях людей, а влада не створила жодних ефективних механізмів компенсацій для малозабезпечених. Замість соціального захисту — порожні обіцянки, замість контролю за цінами — сподівання на літо.
В час війни держава зобов’язана брати на себе відповідальність за соціальну стабільність. Потрібно негайно переглянути фіскальну політику в частині ПДВ на продукти першої необхідності, спростити дотаційні програми для малих фермерів, а також встановити жорсткий моніторинг внутрішнього ринку продовольства. Без цього кожен новий місяць буде приносити не «сезонне покращення», а нове зростання бідності.
Громадяни не повинні бути заручниками слабкої економічної політики уряду. Війна — не виправдання для бездіяльності. Це час для рішень, які мають захищати людей, а не лише забезпечувати зовнішню статистику для МВФ.