Понад 300 тисяч пенсіонерів, переважно з-поміж ВПО, у січні залишилися без пенсій через провал комунікації з боку влади. Нові вимоги до електронної ідентифікації виявились нездійсненними для літніх людей, які не користуються цифровими сервісами.
Омбудсман Дмитро Лубінець публічно розкритикував уряд, заявивши про порушення прав людей та бюрократичні бар’єри, через які держава залишила людей без виплат. Пенсійний фонд у відповідь визнав проблему, але зняв із себе відповідальність, поклавши її на самих пенсіонерів.
Січневе блокування пенсій для сотень тисяч внутрішньо переміщених осіб – це не прикра помилка, а наслідок безвідповідального управління з боку уряду і парламентських «слуг», які роками імітують реформи замість забезпечення реального захисту людей.
Більше 337 тисяч осіб не отримали виплат у січні через нові вимоги до цифрової ідентифікації та обов’язкового підтвердження, що пенсія не надходить із рф. Проблема полягала не у вимогах як таких, а у способі їх впровадження: людей не попередили завчасно і не надали доступних інструментів для виконання нових процедур.
Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець відкрито заявив, що держава провалила інформування і поставила мільйони під загрозу. Він навів приклад власної матері — пенсіонерки, яка втекла від війни з Волновахи, роками отримувала українську пенсію, але залишилась без виплат через непроходження нової електронної ідентифікації, про яку просто не знала. За словами Лубінця, людей не попередили, не пояснили і залишили сам-на-сам із цифровими сервісами, якими більшість літніх людей фізично не вміє користуватись.
Уряд у відповідь зайняв зручну для себе позицію: мовляв, усі були поінформовані — через особисті кабінети на вебпорталі Пенсійного фонду.
Але для пенсіонера, який не має смартфона чи інтернету, такий «канал комунікації» — це те саме, що мовчання. ПФУ заявляє, що вимоги були відомі ще з червня 2024 року, але реальність показала — десятки тисяч людей дізналися про них уже після втрати виплат. І замість визнати власну помилку в організації цього процесу, влада намагається зняти із себе відповідальність.
Такі дії неприпустимі в умовах війни, коли пенсія для багатьох є єдиним засобом виживання. Особливо цинічно виглядає спроба виправдатись тим, що люди самі винні — хоча саме держава створила непрозору, складну і неадаптовану до реалій систему перевірки. Така політика — це не диджиталізація, а цифрова дискримінація.