За даними Євростату, частка рф у поставках нафти до країн Європейського Союзу протягом 2022 року впала приблизно в 8 разів – з 33% у лютому 2022 р. (тоді було зафіксовано максимальні протягом останнього часу обсяги експорту російської нафти до ЄС – 63,9 млн. барелів) до 4% у грудні 2022 р. (7,6 млн. барелів).
Під час війни останні відносно великі обсяги імпорту російської нафти до ЄС були у квітні (30% імпорту, 59 млн. барелів). У травні частка впала до 12% і трималася приблизно на цьому рівні (в межах 20-25 млн. барелів) до вересня. І в останньому кварталі продовжилося падіння, яке прискорилося у грудні після запровадження ембарго і цінової стелі (60 доларів за барель) на російську нафту при її перевезенні морським транспортом.
Місце на нафтовому ринку Євросоюзу, яке звільнилося в наслідок вигнання рф, значною мірою поділили між собою США (частка в імпорті в ЄС зросла з 12% у грудні 2021 р. до 18%, 34,5 млн. барелів у грудні 2022 р.) і Норвегія (частка зросла з 10 до 17%, 32,9 млн. барелів).
Від виходу рф також виграли Велика Британія (14,2 млн. барелів) і Лівія (14,3 млн. барелів), які наростили свої частки на 4% і на 2% відповідно. Показово, що Казахстан (у нього були дещо провальні з точки зору імпорту нафти в ЄС літо і осінь 2022 р., у грудні відновив постачання до довоєнного рівня – транспортувавши у грудні 2022 р. до ЄС 23,2 млн. барелів. Тобто виходить, наприкінці 2022 р. Казахстан поставляв до ЄС втричі більше нафти, ніж рф. Ця тенденція приблизно збереглася і в січні 2023 р. – Казахстан 26,6 млн. барелів, рф 8,5 млн. барелів. Випереджають рф також Ірак (18,8 млн. барелів у грудні 2022 р.), Азербайджан (13,4 млн. барелів у грудні 2022 р.), Алжир (10,4 млн. барелів). На рівні з рф у грудні йшла Бразилія, але у січні вже і Бразилія випередила рф.
Протягом останніх місяців від російської трубопровідної нафти по суті відмовилася Німеччина. А Польща завершила і не поновлювала один з двох базових контрактів на російську трубопровідну нафту (з Роснєфтью). Одним із традиційних покупців російської нафти в ЄС залишається Угорщина (4,9 млн. тонн за 2022 р. – через українську («південну») гілку нафтопроводу «Дружба».
Роль Саудівської Аравії на ринку ЄС дещо епізодична – у 2022 р. були місяці, коли вони активно заходили на ринок ЄС, продаючи по 10,5-12,5 млн. барелів (травень, червень, вересень), але були місяці із відверто низькими показниками. Утім ключовим для Саудівської Аравії залишається азійський і передовсім, китайський ринок. Незважаючи на активні спроби рф у 2022 р. у т.ч. за рахунок сильних знижок (по суті, демпінгу) розширювати свою частку на китайському ринку нафти, за минулий рік рф змогла наростити експорт нафти до рф лише на 8,3% – до 86,25 млн. тонн, за даними Головного митного управління Китаю, Саудівська Аравія зберегла за собою перше місце як головного імпортера нафти в Китай (87,5 млн. тонн).
Загалом на китайському ринку потужну конкуренцію рф забезпечують окрім Саудівської Аравії також Ірак (55,5 млн. тонн), ОАЕ (42,8 млн. тонн), Оман (39,4 млн. тонн). Так, російська нафта часто дешевша, ніж в конкурентів, але ж і якість основного сорту нафти рф – URALS – значно гірша.
При цьому конкуренти рф активно посилюють позиції в Китаї. Передовсім, це стосується Саудівської Аравії. Bloomberg повідомляє про угоду щодо купівлі саудівською компанією Saudi Aramco 10% акцій китайської Rongsheng Petrochemical, яка володіє 51% акцій власника найбільшого в Китаї нафтопереробного заводу потужністю 800 тис. барелів на добу. Саудівці заявили, що витратять на цю угоду 3,6 млрд. доларів. В рамках угоди Saudi Aramco постачатиме на згаданий НПЗ 480 тис. барелів на добу. За оцінкою Bloomberg, це означає, що, з одного боку, в Саудівській Аравії впевнені, що попит на нафту в Китаї залишатиметься стабільним і навіть зростатиме. З іншого боку, це також означає, що Саудівська Аравія посилює свої позиції на китайському ринку на противагу, в першу чергу, російській Федерації.