Україна пройшла всі етапи, характерні для європейського суспільства. І княжу «Правду» часів Русі, і боротьбу за вольності і самоврядування Великого Князівства Литовського і Речі Посполитої, і виписування «Договорів і Постановлень Прав і вольностей Війська Запорозького» – першої писаної Конституції Нового часу.
Після відродження української Незалежності у 1991 році ми також розвивались за європейською, а не московською логікою. Конфлікт за повноваження між Президентом і Верховною Радою було вирішено не танками, а компромісним рішенням Парламенту 28 червня 1996 року.
Це було не вперше і не востаннє, коли Парламент відіграв ключову роль представницького, законодавчого, але й установчого органу.
У «Конституційну ніч» було закладено правові підвалини держави і стверджено традицію вирішення принципових питань мирно, у парламенті.
У День Конституції є гарна нагода нагадати народним депутатам нинішнього скликання про обов’язок Верховної Ради як парламенту. Цим депутатам уже скоро доведеться знаходити вихід із ситуації, яка стає дедалі загрозливішою.
230-240 депутатів матимуть зробити відповідальний крок і створити професійний Уряд національного порятунку, який займеться вирішенням проблем по суті. Про це треба нагадувати «слугам» у всіх їх соціальних мережах і під час зустрічей з виборцями.