Убивство народного депутата від «Європейської Солідарності», другого номера виборчого списку «ЄС», колишнього Голови ВР Андрія Парубія – це російський теракт проти лідерів Майдану. На жаль, він став можливим через непрофесійність і бездіяльність влади.
- Вбивство Андрія Парубія — це дуже символічно акт терористичної війни Росії проти України, бо мова йде про вбивство одного з символів Майдану.
- рф свідомо обрала найбільш болючу точку суспільства — рани війни, пов’язані зі зниклими безвісти та родинними втратами. Саме через зниклого безвісти сина завербували львівʼянина, який врешті став вбивцею. Йому обіцяли повернути сина. Саме ця воєнна трагедія української родини стала інструментом Кремля.
Це вбивство слід кваліфікувати як воєнний злочин — атаковано не лише конкретну людину, а й саму українську державність.
- Андрій Парубій був символом державотворення та оборони країни, його вбивство мало на меті залякати українське суспільство.
Одним із фактичних знарядь убивства став російський Telegram.
- російські спецслужби вели переписку з убивцею в Telegram протягом року.
- Telegram став головним каналом ФСБ та ГРУ для вербування, управління агентурою та розповсюдження дезінформації.
- Технологічна інфраструктура цієї платформи використовується ворогом як зброя, а українські спецслужби не змогли йому протидіяти.
- Бажання писак ОПи використовувати Telegram для анонімного поливання брудом опонентів вже надто дорого коштує Україні.
- Використання Telegram російськими спецслужбами – не технічна деталь, а стратегічна загроза.
- Поки ця платформа відкрита в Україні, кожен може стати наступною мішенню.
- Заборона Telegram – це не питання цензури, а питання національної безпеки, яке має бути вирішене негайно.
Убивство стало провалом контррозвідки і кричущим символом недовіри громадян до влади в Україні.
- У той час, коли ДБР, СБУ, МВС витрачають ресурси на відстеження опозиції та громадських активістів, вона не змогла виявити і зупинити багатомісячну ворожу операцію.
- Це кричущий провал державної системи безпеки, який створює пряму загрозу кожному українцеві.
- Ба більше: держава не працює із зраненими війною середовищами (насамперед родинами загиблих, полонених, зниклих безвісти); цю прогалину «заповнює» ворог. До того ж, спецслужби не інформують про те, як убезпечити себе від ворожих впливів, і що робити, коли ворог вийшов на «контакт». Страшно, коли представникам ворога українці готові вірити більше, ніж українським спецслужбам.
Вбивство Андрія Парубія — це сигнал, що росія прагне вдарити по серці української державності.
Наступним може бути будь-хто: політик, військовий, журналіст, волонтер.
В умовах війни ми маємо усвідомити: інформаційні платформи, контрольовані ворогом, стають зброєю масового ураження. Вони мають бути знешкоджені.