Віце-прем’єр-міністр України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції О. Стефанішина заявляла, що 11 квітня Україна та Сполучені Штати Америки розпочали технічні консультації щодо угоди про співпрацю у сфері корисних копалин та «досягли деяких домовленостей».
А вже 14 квітня, за словами тієї ж Стефанішиної, Україна завершила переговори щодо тексту угоди про рідкісноземельні копалини та готова підписати її будь-якої миті: «Угода готова, по тексту не ведуться зміни. Переговори закриті».
Вчора зі слів міністра торгівлі США Бессента також стало відомо, що Україна та США нібито вже близькі до підписання угоди про корисні копалини. «Це навіть може бути підписано вже на цьому тижні» – сказав він.
Але про можливий зміст переговорів та угоди українці дізнаються в основному з публікацій іноземних ЗМІ, а не з вуст українських високопосадовців.
Наразі відомо таке.
Як повідомляє американське видання Bloomberg з посиланням на джерела, обізнані з цим питанням, переговори між технічними командами минулого тижня були конструктивними.
- Bloomberg має інформацію, що США пом’якшили свої вимоги щодо повернення допомоги з боку України під час переговорів щодо економічної угоди між двома країнами – з раніше озвучених $300 млрд до $100 млрд. Але США все одно підходять до угоди як до можливості компенсувати витрати в Україні за рахунок прибутків від фонду, розмір якого в останньому проекті досі не вказано.
- За даними джерел видання, адміністрація Трампа як і раніше не хоче обіцяти майбутні інвестиції у фонд і відкладає це питання для обговорення. Натомість продовжує наполягати на тому, що витрати США на Україну під час війни повинні розглядатися як внесок Вашингтона до цього фонду.
- У публікації зазначається, що український уряд відмовився від коментарів до підписання угоди. Білий дім і Міністерство фінансів США не відповіли на запит про коментарі.
Раніше нам повідомляли, що, за словами Шмигаля, Україна має три «червоні лінії», яких дотримуватиметься під час укладення угоди про надра: це положення Конституції України, євроінтеграційний курс держави та міжнародне право. Наскільки кінцевий варіант угоди відповідатиме цим принципам, наразі невідомо.
Така закритість інформації про стратегічно важливу угоду, що стосується доступу до природних ресурсів України, дійсно викликає низку питань — як з точки зору демократичного процесу, так і з позиції національної безпеки та державного суверенітету.
Уряд може обґрунтовувати обмежений доступ до інформації характером переговорів, мовляв, переговори ще не завершені, існують комерційні або національні інтереси, які потрібно захищати, аби не послабити позиції України. Це справді може бути обґрунтованим на етапі перемовин.
Однак, в умовах, коли високопосадовці вже заявляють про завершення переговорів, узгоджений текст угоди та озвучена готовність до підписання, подальша закритість виглядає політично невиправданою. Це суперечить принципам прозорості, підзвітності та участі суспільства у прийнятті рішень, особливо коли йдеться про ресурси, які належать українському народу.
Якщо уряд укладе угоду в обхід парламенту, це створить небезпечний прецедент подальшої деградації ролі законодавчої гілки влади в Україні.
З публікації Bloomberg випливає, що США розглядають фонд користування надрами як інструмент повернення частини витрат на допомогу Україні. Це ставить під сумнів справедливість домовленостей: чи не вийде так, що Україна фактично розплачується надрами за вже надану підтримку, не отримуючи натомість справжніх інвестицій чи технологій? Тим більше, що серед «червоних ліній», оприлюднених Шмигалем, цього немає.
Видається, що в разі залучення профільних комітетів парламенту, експертної спільноти та представників громадянського суспільства до обговорення та вироблення конкретних пропозицій, можна було б досягти більшої ефективності у переговорах з США.