Поточна аналітика

Україну накрила хвиля корупції

  • Президент Володимир Зеленський написав у своїй колонці на «Європейській правді», що саме після його приходу до влади антикорупційна архітектура в Україні стала завершеною та справді незалежною, а Україна «продовжує шукати вакцину від “пандемії” корупції».
  • Боротьба з корупцією, в якій звинувачували всіх «старих політиків», була головною надією для багатьох з тих, хто проголосував за В.Зеленського. Однак факти говорить про протилежні негативні тенденції – Україну накрила хвиля корупції.
  • Обіцяний В.Зеленським закон, яким було запровадене матеріальне заохочення і захист для викривачів корупції, був ухвалений і набув чинності, але не на ділі виконується.
  • Також не запущена Служба фінансових розслідувань. Немає прогресу з обіцянкою про те, що засуджений за корупцію отримає довічну заборону обіймати державні посади. До цього слід згадати відеоплівки  Гео Лероса про корупцію брата нинішнього очільника президентської адміністрації – Дениса Єрмака. З найбільш свіжого – історія депутата «Слуги народу» Олександра Юрченка. 13 вересня НАБУ викрило на хабарі неофіційного помічника цього депутата – Івана Фіщенка. Днем пізніше НАБУ опублікувало відеоматеріали щодо передачі частини хабара спільникам Юрченка. Частина коштів була обіцяна самому нардепу. 
  • Не дивно, що понад 80% громадян вважають неуспішною боротьбу з корупцією на вищих щаблях влади в Україні. Про це свідчать передані УНІАН результати опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) цього року.
  • Про корупцію в Україні говорять і наші західні партнери. Про неї говорить, наприклад, регіональний директор Світового банку по Східній Європі (Білорусь, Молдова, Україна) Арупа Банерджі. Він підкреслив, що проблема корупції в Україні все ще актуальна і вимагає рішення. Він наголошує, що Євросоюз оцінюватиме антикорупційну роботу України не за докладеними зусиллями, а за досягнутими результатами.
  • Заступник державного секретаря США Стівен Біґен також говорить про корупцію в Україні один з нагальних викликів, що постають перед нею.
  • У січні 2020 року уперше з 2014 року Україна погіршила свої показники в світовому рейтингу «Індекс сприйняття корупції» від Transparency International. Україна втратила шість позицій і опустилась до рівня 2017 року, посівши 126-те місце зі 180. Сусідами у рейтингу є Киргизстан, Азербайджан та Джибуті.
  • Про те, що в Україні лише зростає рівень корупції, висновки роблять і в Україні: як спеціалізовані експерти, так і журналісти-розслідувачі. Більшість із фахівців, опитаних Радіо Свобода, вважають це наслідками зміни уряду та політики глави держави і його оточення. Причому є окремі сфери, в яких ознаки корупції найбільш помітні: будівництво доріг, робота правоохоронних органів і реклама. Програма «Велике будівництво» насправді стосується розподілу понад 100 млрд. грн., враховуючи 35 мільярдів з «ковідного» фонду. За словами Олекси Шалайського, в цій схемі чітко прописані компанії-учасники (фактичні монополісти) та прибутковість для тих, хто її контролює. Дорожнє будівництво є істотно (удвічі) дорожчим, ніж було б за умови вільної конкуренції виконавців, і якщо брати корупційну «націнку» 15%, то бенефіціари можуть отримати з неї 15 мільярдів гривень на рік. На цьому ринку за останні місяці сформувався у суті своїй картель кількох компаній. Родзинкою “тендерів” є регулярна знижка, яку дає переможець – 3% від стартової ціни. Три групи компаній фактично поділили між собою області, де вони виграють тендери.
  • Ознаками зростання корупції у галузі є й зміна керівництва в НАЕК «Енергоатом» та продаж його електроенергії на ринку за заниженими цінами, частину з якої перепродує з вигодою держкомпанія «Центренерго», яка перебуває в орбіті впливу Ігоря Коломойського. Як працює ця схема – з’ясувала програма «Схеми: корупція в деталях» (проєкт Радіо Свобода та телеканалу UA:Перший).
  • Таким чином, ознаками зростання рівня корупції в Україні є, зокрема:
    • Поділ сфер інтересів між декількома впливовими гравцями
    • Поява нових корупційних схем на місцевому рівні.
    • Ухвалення органами влади рішень, вигідних конкретному олігарху.
    • Стрімке зростання кількості спроб змінити закони через парламент або КСУ.
    • Монополія кількох компаній в конкретному секторі, який фінансує держава. Приклад – дорожнє будівництво.
    • Спроби впливати на систему електронних закупівель «ПроЗорро».
    • Спроби поставити під сумнів ефективність антикорупційних органів.
    • Наростання проблем з виконанням бюджету в Україні.