Перебування Андрія Єрмака і Юлії Свириденко в США знов не лише не дало Україні позитиву – ситуація лише погіршується.
- Відповіді на питання про відновлення економічної і збройної підтримки України з боку США досі нема – а «байденівський» пакет уже вичерпується. «Слуги» у ВР бояться навіть розглядати проект відповідного звернення до Конгресу США – адже його ініціювала «Європейська Солідарність».
- Трамп продовжує принизливі коментарі і навіть озвучує замість путіна анонси його чергових злочинів.
- Влада хизується, що скоро запрацює «мінеральна» угода – от тільки Україні від цього жодної користі.
- Міністр оборони США не лише не знайшов часу для зустрічі з українською делегацією чи роботи в рамках «Раммштайну» – але і передає призначені Україні вибухові пристрої іншим країнам.
Є вислів, який приписують Альбертові Ейнштейну: «Божевілля — це робити одні й ті самі помилки знову і знову, але очікувати іншого результату».
Саме цими словами можна охарактеризувати суть зовнішньої політики України в умовах домінування в усіх сферах держави «5-6 (чи 4-5) менеджерів» Зеленського.
З’являється все більше публікацій у провідних світових ЗМІ, що стиль спілкування та навіть сама зовнішність Зеленського та Єрмака чи інших представників «команди Зе» дратує і непокоїть наших партнерів.
- У лютому 2025 року під час зустрічі в Білому домі між Дональдом Трампом і Володимиром Зеленським відбулася публічна конфронтація. Трамп та віцепрезидент Джей Ді Ванс звинуватили Зеленського в небажанні йти на компроміси та в недостатній вдячності за американську допомогу.
- Це стало кульмінацією тижнів роздратування з боку американських чиновників щодо українського керівництва.
- За це Україна заплатила життями наших бійців і позиціями на Курщині.
У профілі Андрія Єрмака на сайті Politico зазначається, що він став «незамінним фільтром» між президентом Зеленським і зовнішнім світом, зосередивши в своїх руках значну владу. Це викликає занепокоєння серед західних партнерів щодо надмірної концентрації влади та можливого послаблення інституційної дипломатії України.
- Німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeitung повідомляло, що спроби Зеленського та Єрмака вести переговори англійською мовою без перекладачів призводять до непорозумінь з американськими партнерами.
- «Однак, англійська Зеленського лише посередня, тоді як у Єрмака, відверто кажучи, погана», – пише німецьке видання. «В результаті, як кажуть джерела FAZ, американці часто не впевнені, чи правильно вони розуміють двох провідних політиків України, коли спілкуються безпосередньо. Вони [представники США] також не можуть оцінити, чи їхні власні пояснення були правильно зрозумілі [українською стороною]».
Ведення складних багатосторонніх переговорів потребує не імпровізації, а системної, фахової роботи. Дипломат, який має чіткий мандат, міжнародний авторитет і досвід, може вивести переговори з Росією та США в площину не ситуативної реакції, а стратегічної ініціативи. Це посилює суб’єктність України на дипломатичному треку.
Якщо представники ОП — включно з Зеленським та Єрмаком — викликають роздратування чи недовіру в середовищі американських дипломатів (що дедалі частіше визнають навіть у неофіційних публікаціях), необхідно доручити комунікації людям, здатним змінити психологічну динаміку та знизити градус упередженості.
Монополізація зовнішньої політики кількома особами призводить до надмірного ототожнення міжнародних комунікацій із внутрішньою політикою України, яка дедалі більше скочується у бік відвертого атовритаризму.
Потрібно повернути реальну вагу Міністерству закордонних справ та комітетам Верховної Ради, парламентським фракціям.
Необхідно залучати до переговорів представників парламенту та громадянського суспільства. Це створить ефект внутрішнього політичного консенсусу щодо позиції України, особливо перед міжнародними партнерами. США та ЄС цінують прозорість і політичну відповідальність.
Врешті варто зменшити емоційно-пропагандистські кампанії та перейти до аргументованої, раціональної презентації української позиції у форматі policy brief’ів, дипломатичних меморандумів, аналітичних доповідей.
Такі рішення в нинішній системі влади неможливі. Відтак Україна продовжує втрачати позиції.
Необхідне створення Уряду національного порятунку – щоб ключовими питаннями виживання України зайнялися професіонали.