Україна стрімко втрачає позиції на традиційних ринках збуту зерна в Азії та Африці.
Росія, використовуючи агресивну торгівельну дипломатію та гнучкіші умови торгівлі, витісняє українське зерно з таких країн, як Єгипет, Туніс, Ефіопія та Бангладеш. Уряд і президент звітують про «загальне зростання експорту», але не визнають провалів на ключових ринках.
Ситуація з втратою аграрних ринків в Азії та Африці — це ще один тривожний сигнал, який влада ігнорує. Поки Росія активно використовує інструменти торговельної дипломатії, бартерні механізми та підтримку власного агросектору, українські експортери залишаються сам на сам з логістичними викликами, ризиками та жорсткими умовами ринку. Аграрії не отримують ані стратегічного бачення, ані державної підтримки для відновлення позицій на конкурентних ринках.
Уряд Шмигаля і профільне міністерство демонструють повну неспроможність працювати на випередження. Ні дієвих програм для просування експорту, ні захисту українських інтересів на зовнішніх ринках не створено. Заяви про якісь хаби у Суецькому каналі залишаються на рівні піар-заготовок без конкретних кроків. На цьому тлі Росія системно вибудовує свою присутність у регіонах, що мають стратегічне значення для українського аграрного експорту.
Неприпустимо, щоб під час війни українські аграрії, які формують основу валютних надходжень, були покинуті самі собі.
Потрібна системна державна стратегія підтримки аграрного експорту, зокрема вихід на ринки Глобального Півдня, використання торгових представництв, фінансова підтримка логістичних проєктів та аграрного страхування. Інакше ми остаточно втратимо ті ринки, які роками забезпечували надходження в українську економіку.