Володимир Зеленський анонсував створення штабу координації ситуації в Києві, в енергетиці України буде запроваджено режим надзвичайного стану (хоча в країні і без того діє режим найвищої концентрації влади – воєнний стан).
До того міністр розвитку громад Олексій Кулеба, фігурант корупційної справи НАБУ «Мідас» («плівок Міндіча»), не зміг пояснити журналістам, навіщо існують цілих п’ять штабів – і хто «координує координаторів»:
- «… Є мінімум п’ять “центрів відповідальності”: Міненерго, координаційний штаб при Кабміні (підпорядковується Юлії Свириденко), штаб при Офісі президента (заступник керівника ОП Віктор Микита), координаційний штаб для захисту енергетики (очолює сам Кулеба), та Ставка Верховного головнокомандувача. Навіщо стільки?»
Тож створено ще один штаб – у Києві. Хоча у столиці і без того двовладдя – після призначення у тиловому місті керівника ОВА (Тимура Ткаченка), який наввипередки обмінюється кпинами з міським головою Віталієм Кличком. Тепер до політтехнологічних уколів додався особисто Володимир Зеленський. Певне, має багато вільного часу.
Навіщо плодити «штаби», коли давно відомо: хочеш провалити вирішення проблеми – створи штаб/робочу групу з її вирішення.
Ці дії мають якусь логіку не для управління, а до підготовки до нечесних виборів, які влада планує оголосити раптово і сфальсифікувати.
Як влучно підмітив журналіст Сергій Руденко, протягом 2025-26 років влада атакувала та/або в інший спосіб утруднила чи унеможливила балотування практично всім конкурентам Зеленського та «слуг».
Однак до виборів ще дуже далеко. Видно, що росіяни вважають, що перемагають, і посилюють тиск – як на фронті, так і на мирні громади в тилу.
Зараз уся увага влади має зосередитись на підтримці ЗСУ, на захисті громад (посиленні ППО, захисті критичної інфраструктури, децентралізації виробництва електроенергії і тепла, спрощення виробництва/закупівель/отримання/ввезення/підключення усього необхідного обладнання, створення ремонтного фонду тощо), на веденні дорослої, а не імітаційної дипломатії (знаходження підходу до адміністрації США для тиску на росію задля припинення вогню, а не на Україну задля припинення спротиву і здачі територій).
При цьому ці задачі сильно взаємопов’язані. Підтримка фронту і захист громад значно посилять переговорну позицію.
Однак замість залучення фахівців, створення уряду порятунку влада Зеленського марнує час у сподіваннях «пропетляти». Через це Україна зазнає найстрашнішого: втрат, яких можна було би уникнути.