Минуло вже більше тижня після скасування роботи зернового коридору. Світові ціни на зерно обновляють 5-місячний максимум (25.07.2023 – 7,7725 долари за бушель на Чиказькій біржі), Євросоюз обговорює можливості скасування заборони на імпорт зерна після 15 вересня 2023 р., рф намагається використати стратегію «батога і пряника» – з одного боку, бомблячи порти в Одеській області і вивівши свій корвет, імовірно, для перехоплення комерційних суден, які можуть прямувати до України, з іншого боку, вкотре заявляючи про можливості відновлення роботи зернового коридору, за виконання умов рф (перепідключення Россєльхозбанку до SWIFT, розблокування добрив, тощо).
А якою ж є стратегія України щодо відновлення експорту зерна? Це питання актуалізується суттєво під час збору цьогорічного врожаю, хоча він і буде дещо менший за минулорічний. І поки що на це питання відповіді немає.
Відносно перспективним напрямком експорту зерна могли б бути порти на Дунаї, через які можна було б постачати зерно до румунських портів для подальшої перевалки. росіяни, імовірно, це також розуміють і не випадково протягом останнього тижня інтенсивне бомбардування було задіяно рф не лише проти портів на Чорному морі, але й по порту Рені на Дунаї, де у ніч на 24 липня було зруйновано три склади з зерном.
Не зважаючи на це і на загрозливу поведінку ВМФ рф вздовж зернових коридорів, цей напрямок залишається перспективним. І тут було б можливо залучити на свій бік Румунію, яка зараз входить до групи 5 східноєвропейських країн, що блокують імпорт зерна з України (Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія), але яка могла б бути зацікавлена у новому форматі. Цей сценарій передбачає простішу логістику, значно більші обсяги перевезень ніж по суходолу. До того ж, цей сценарій повністю ліквідував би можливості рф блокувати роботу зернового коридору, як це рф неодноразово робили за минулий рік через своїх представників у групах інспекторів.
Залишається ризик бомбардування інфраструктури українських портів на Дунаї, що вирішується посиленням роботи ППО.
Ще один напрямок, який зараз активно обговорюється – через країни Євросоюзу зокрема, до портів на Балтиці. Цей варіант активно просувають країни Балтії, передовсім Литва, яка пропонує свій порт у Клайпеді для перевалки.
25 липня на зустрічі міністрів сільського господарства країн Євросоюзу Німеччина і Франція доволі чітко виступили на підтримку позиції України і скасування з 15 вересня заборони на імпорт українського зерна. Зокрема, міністр сільського господарства Німеччини Джем Оздемір заявив, що Єврокомісія повинна чітко дати зрозуміти, що будь-яке продовження дії заборони “неможливе”, а також пов’язав позицію Польщі з прийдешніми парламентськими виборами.
Але крім політичних і адміністративних обмежень є суто логістичні можливості. Шлях по суходолу – і залізницею, і тим більше автомобільним транспортом – більш витратний. Порти Балтійських країн мають теж свої обмеження по перевалці (25 млн. тонн зерна на рік). Литва наполягає на максимальному спрощенні митних процедур для українського зерна.
До того ж, сприяння Україні у транзиті збіжжя декларують Словаччина і Хорватія, пропонуючи до використання порти на Адріатиці.
Але включення будь-яких суходольних шляхів вимагає розширення пропускної спроможності залізничного і автомобільного транспорту. А це означає побудову нових пропускних пунктів на кордоні та свторення «суходольних портів» для перевалки вантажів.