Минулого тижня Рада Бізнес-Омбудсмена разом із Інститутом економічних досліджень презентували дослідження «Актуальні виклики бізнесу та інвестиційної привабливості України (вересень 2026 р.)».
Основний висновок дослідження – український бізнес демонструє високу адаптивність і спрямованість на розвиток навіть в умовах війни.
У той же час, є ряд факторів, які стримують розвиток бізнесу і інвестиційної привабливості України. Значна частина цих факторів напряму пов’язана з повномасштабною війною. Але частина радше пов’язана з певними традиційними інституційними проблемами України і нездатністю і/або небажанням діючої влади ці проблеми вирішити.
Отже, традиційно головною проблемою для підприємств зараз залишається дефіцит персоналу. 70,8% підприємств відчувають дефіцит робочої сили через мобілізацію і виїзд частини українців за кордон.
Хоча цей фактор і напряму зумовлений війною, але дії влади у цій сфері навряд чи можна назвати логічними і послідовними (і ми про це вже неодноразово писали). І ці дії влади не пом’якшили, а навпаки – посилили проблему дефіциту персоналу.
Найбільш відчутний дефіцит персоналу в деревообробній промисловості (87,5%), машинобудуванні (79,2%), металургії і металообробці (78,9%).
Інші найважливіші проблеми, з якими стикається бізнес через війну – зростання цін на сировину і ресурси (48,7% – найбільш відчутно в хімічній і харчовій промисловості), скорочення ринків збуту (34,2%), логістичні обмеження (32,9% – найбільш відчутно в металургії, виробництві будматеріалів і оптовій торгівлі).
Також серед найбільш гострих проблем – перебої з електропостачанням (28,2%) і безпекові ризики (24,8%).
Більш традиційні і напряму не пов’язані з війною ризики відійшли дещо на задній план, але також є відчутними: податковий тиск (8,1%), корупція (7%), регуляторний тиск та обмежений доступ до фінансування (по 5,4%).
Але незважаючи на те, що в оцінках основних проблем більше домінують фактори, пов’язані з війною, тим не менш бізнес доволі негативно оцінює ситуацію по деяких найважливіших факторах для ведення бізнесу і інвестиційної привабливості.
Зокрема, загалом понад 60% українського бізнесу оцінює рівень захисту прав власності в Україні як низький (8,8%) чи скоріше низький (54,8%). При цьому найбільш різко негативні оцінки надходять від іноземних компаній, а також від найменших – мікропідприємств.
Схожі доволі негативні оцінки бізнес демонструє щодо судової влади. 54,6% опитаних підприємств скоріше не довіряють українській судовій системі у питаннях захисту бізнесу, ще 8,5% – зовсім не довіряють. І тут аналогічно – найбільший рівень недовіри серед іноземних компаній і малих та мікропідприємств.
При цьому близько чверті усіх опитаних підприємств (25,1%) стикалися з необхідністю застосування механізмів захисту власних прав (у т.ч. прав власності) за останні 2 роки. Серед таких механізмів були звернення до суду (81,3%), до адвокатів або юридичних компаній (73,3%), правоохоронних органів (69,3%), до органів державної влади/регуляторів (68%), до бізнес-асоціацій (40%). При цьому з усіх перелічених механізмів захисту переважно позитивну оцінку отримали лише звернення до юристів та бізнес-асоціацій – тобто до недержавних механізмів захисту.
З позитивів – 64,2% підприємств не стикалися з проявами недобросовісної конкуренції (22,4% – іноді, 4,7% – часто).
75,4% підприємств оцінюють рівень прозорості держзакупівель як середній (16,6% – як низький, 8,1% як високий). При цьому 36,5% з опитаних брали участь в держзакупівлях і 34,5% заявили, що немає факторів, які б стримували їх від участі у держзакупівлях (але серед основних факторів, які стримують – складність процедур держзакупівель – 24,7%). 46,8% заявили, що не стикалися з проявами корупції під час держзакупівель (15,1% – іноді стикалися).
70,6% опитаних заявили, що не стикалися з неправомірним тиском податкових або правоохоронних органів. Утім 18,1% – іноді стикалися, а 3,3% стикалися часто.
Серед підприємств, які стикалися з неправомірним тиском – найбільше (69,5%) скаржилися на тиск з боку Державної податкової служби, 27,1% – на тиск з боку Держмитниці, 18,6% – з боку Нацполіції, 15,3% – з боку Бюро економічної безпеки, 10,2% – з боку прокуратури.