Модернізація і переозброєння ЗС рф були ключовим пріоритетом політики російського керівництва в останні 15 років. росія щороку витрачала на збройні сили $40-60 млрд. Україна в 10-15 разів менше. При цьому видання «Білої книги» Міноборони України фіксували зменшення темпів постачань військової техніки за низкою критичних високотехнологічних категорій протягом 2019-20 років.
Виходячи з наявних у неї даних розвідки (включаючи наявність російських агентів на високих посадах в українському уряді), росія мала всі підстави на успіх у проведенні блискавичної спецоперації, метою якої було захоплення столиці України, зміна її керівництва та примусове підписання капітуляції.
У доповіді «Попередні уроки неконвенціональних операцій росії під час російсько-української війни, лютий 2022 – лютий 2023 рр.», яку підготували експерти Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (Royal United Services Institute, RUSI), стверджується, що ФСБ та інші спецслужби, покладалися на внутрішню дестабілізацію та дезорганізацію України, що мала вивести з ладу систему управління та військового командування та контролю, підірвати довіру населення до державних інститутів, знизити стабільність країни та мінімізувати допомогу Україні з боку міжнародних партнерів. У цих умовах Москва не розраховувала на серйозний опір, про що свідчать і провали у логістиці на першому етапі операції, вважають автори звіту.
24 лютого 2022 року росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
- росіянам на піку окупаційної кампанії вдалося зайняти майже 200 тис. км² (разом з ОРДЛО і Кримом). ЗСУ в ході контрнаступу звільнили 39% усіх окупованих територій або 52,5% територій, окупованих з лютого 2022-го.
- Ці успіхи були здебільшого можливими завдяки тому факту, що росія захопила Кримський півострів під час свого попереднього вторгнення в Україну в 2014 році, факично анексувала Білорусь та мала перевагу в авіації та артилерії.
- На початку червня 2022 р. президент Зеленський заявляв, що росіяни окупували близько 20% території України. До цієї цифри входили і 7% території, які рф захопила до повномасштабного вторгнення, анексувавши Крим і встановивши контроль у самопроголошених «ДНР» та «ЛНР». За словами президента, «російські війська зайшли у 3620 населених пунктів України». 1017 на той момент вже вдалося звільнити.
Якби не безпрецедентна допомога союзників, Україна справді могла програти війну з росією. За оцінкою Генерального Штабу, ресурсів Сил оборони мало вистачити на 2-2,5 місяці інтенсивних боїв. Після цього наша армія фізично закінчилася б. Але активна допомога союзників Україна створила умови для успішної відсічі російської агресії.
- За інформацією ексміністра оборни О. Рєзнікова, станом на 5 серпня 2023 р. Україна отримала фізично чи у вигляді зобов’язань воєнної допомоги на суму близько $100 млрд.
- Принаймні, за інформацією Раніше видання The Washington Post, загальна сума допомоги лише США Україні від початку повномасштабного російського вторгненнястановила понад $66 млрд. З них – понад $43 млрд на безпекову допомогу Україні.
- На сайті Європейської комісії йдеться про те, що всього з початку загарбницької війни росії ЄС та його країни-члени надали понад €77 млрд на підтримку України та її народу.
- За підрахунками проекту «Трекер підтримки України» (Ukraine Support Tracker) Кільського інституту економіки (Німеччина), станом на 6 липня 2023 року, вартість усіх зареєстрованих зобов’язань перед Україною становила близько €165 млрд. При цьому аналіз цієї допомоги вказує на тенденцію до збільшення в її складі питомох ваги військової допомоги. Якщо в перші 10 місяців війни військова та фінансова допомога розподялалсь приблизно порівну, то з жовтня 2022 року частка військової допомоги серед нових двосторонніх зобов’язань стабільно зростає. На початку 2023 року понад половина новообіцяної допомоги мала військовий характер, у квітні та травні 2023 року цей показник навіть зріс до понад 70%.
- У цьому підрахунку наразі відсутні кілька значних пакетів військової допомоги від США та ЄС.
Україні вдалося подолати виклик, з яким не стикалася жодна країна світу. Під час ведення повномасштабних бойових дій ЗСУ здійснили перехід від важкої зброї російського виробництва до принципово нового для бійців арсеналу західних гаубиць, бронетехніки та боєприпасів за стандартами НАТО.
То ж попри нерівні сили, попри провали керівництва України у розвитку та переозброєнні ЗСУ в 2019-2021 рр., початкові військові плани Кремля в Україні були провалі завдяки мужності українців і допомозі всього світу. Вони були приречені на невдачу, тому що ґрунтувалися на припущеннях, які мали небагато зв’язку з українською реальністю.
Як йшлося у звіті британської розвідки від червня 2022 р., який оцінював перші 100 днів повномасштабного вторгнення, російські війська не досягли жодних зі своїх початкових стратегічних цілей, зокрема не вдалося захопити Київ та центри управління. Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей.
Україна змогла не лише стримати наступ переважаючих сил ворога продовжують стримувати ворога на сухопутній ділянці загальною протяжністю майже 4 тис. км та активній лінії фронту, що складає 1 500 км, але й забезпечити звільнення частини тимчасово окупованих територій.
На початку 2023 р. головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний повідомив, що Збройні сили України та інші складові Сил оборони протягом 2022 року звільнили 40% окупованих рф після 24 лютого територій та 28% всіх окупованих росією територій, або майже 40 тис. км2.
- Ключовими етапами звільнення території України стали: витіснення росіян з-під Миколаєва; вихід ЗС рф під загрозою розгрому й оточення з-під Києва, а також всієї території Житомирської, Київської, Чернігівської та Сумської областей; виграна битва за Харків; вибиття росіян з острова Зміїний; Балаклійсько-Куп’янський наступ; звільнення Святогірська та Лимана і перехід в наступ на Сватове-Кремінну; звільнення Херсона.
Оголосивши у квітні 2022 р. новою метою «сво» захоплення хоча б Донбасу та південної частини України, росія публічно визнала, що спроба окупувати всю країну та змінити уряд зазнала невдачі.
А вже у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
Щоб компенсувати цю тактичну поразку, у вересні та на початку жовтня 2022 р. росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії рф окупованих територій України.
Тим часом, 11 листопада 2022 р. українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після провалу початкового плану через хибні припущення під час планування та погане тактичне виконання, росія змінила свій оперативний план і зосередилась на Донбасі, досягши певного тактичного успіху на сході за рахунок значних витрат ресурсів і людських втрат, а також завдяки зосередженню сили та вогню на одній ділянці фронту. Проте вона не змогла забезпечити просування на інших напрямках і змушена була перейти до оборони на більшості ділянок. Водночас, росія встигла значно зміцнити тривалу оборону на сході та півдні та підготуватися до наступу України, що ускладнює український наступ і затягує війну.
Проте, як йдеться в аналітичному зведенні американського Інституту вивчення війни (ISW), затягування війни в Україні не було початковою метою Кремля і є вимушеною адаптацією для досягнення своїх максималістських цілей в Україні через провал російського «бліцкригу» у лютому-березні 2022 р. І навіть цих видозмінених стратегічних цілей за понад півтора роки повномасштабної війни Москва не досягла ― ані повної окупації України, ані повної окупації Донецької та Луганської областей,
У червні цього року Державний Секретар США Ентоні Блінкен, виступаючи у Гельсінкі, констатував, що фактично за всіма показниками вторгнення президента Путіна в Україну стало стратегічним провалом. «Коли ви поглянете на довгострокові стратегічні цілі та завдання президента Путіна, у вас не залишиться сумнівів: росія сьогодні у значно гіршому стані, ніж до її повномасштабного вторгнення в Україну – у військовому, економічному та геополітичному планах. Там, де Путін прагнув продемонструвати силу, він виявив слабкість. Там, де він намагався розділити, він об’єднав. Те, що він намагався запобігти, він прискорив. Такий результат не випадковий. Це прямий наслідок мужності та солідарності українського народу та цілеспрямованих, рішучих і швидких дій, які ми та наші партнери вжили для підтримки України.»
Західні аналітики відзначають парадоксальний результат від війни, яку почав Путін. Прагнучи на словах відвадити Україну від вступу в НАТО, він фактично навпаки прискорив інтеграцію України в Альянс. Навіть якщо політичне рішення про це поки виглядає туманним, то на технічному рівні вона відбувається прямо зараз. Україна стає членом НАТО де-факто.
А якщо виходити з неодноразово озвученої основної мети Путіна – ліквідація незалежної української держави і знищення самої ідеї України (її ідентичності і культури, та їхніх носіїв), то й тут дії Путіна призвели до протилежного ефекту. Ніхто не зробив для зміцнення національної ідентичності України більше, ніж той, хто намагався її знищити. Ніхто не зробив більше для поглиблення єдності та солідарності українців. Ніхто не зробив більше для посилення рішучості українців писати своє майбутнє на власних умовах.
Зараз ситуація на фронті важка. Це не кінець росії і і її агресії Це навіть не початок її кінця.
Для перемоги потрібні зусилля всіх – від влади до громадян. Адже не бути росією – це передусім бути високорозвиненою ефективною економікою та успішною демократією, до чого Україні ще треба прагнути.