Попри катастрофічну заборгованість водоканалів і погіршення якості послуг, уряд лише натякає на підвищення тарифів для населення. Понад 24 млрд грн — борги підприємств водопостачання, тоді як населення винне утричі менше. Кабмін не пропонує реального плану реформ чи модернізації, а перекладає відповідальність на місцеву владу. Соціально вразливі українці можуть знову постраждати першими — без гарантій захисту.
Коли йдеться про життєво важливу сферу, як водопостачання, країна у стані війни не може дозволити собі відкладати системні рішення. Замість прозорої програми модернізації ЖКГ та фінансової стабілізації комунальних підприємств, влада лише натякає на підвищення тарифів, що вдарить по гаманцях мільйонів українців. За словами віцепрем’єра, 62% заборгованості водоканалів — це не борги населення. Але саме громадяни мають розплачуватись за управлінську безпорадність?
Влада імітує пошук рішень, водночас знімаючи з себе відповідальність: перекладає вирішення тарифного питання на місцеві органи, яким бракує ні фінансів, ні реальних інструментів для якісного управління системою. Це типова тактика уряду Шмигаля — замість реформи інфраструктури та адресної підтримки малозабезпечених вони обирають перекладання проблеми вниз і мовчазне підвищення тарифів.
Президент і його команда обіцяли реформи — натомість отримали поглиблення боргової ями у водоканалах, зниження якості послуг і правову плутанину. Замість піару і констатацій цифр з трибуни Верховної Ради, влада має представити конкретний антикризовий план: аудит ефективності роботи комунальних підприємств, державну програму підтримки модернізації системи водопостачання та прозору тарифну політику із соціальними запобіжниками.