Рахункова палата України провела аудит діяльності Міністерства освіти і науки України (МОН) щодо реорганізації мережі закладів вищої освіти (ЗВО). Аудит виявив суттєві проблеми у плануванні та реалізації реформ, слабку комунікацію зі стейкхолдерами та відсутність системної нормативної бази для реформування. Рішення МОН щодо реорганізації ЗВО часто приймалися ситуативно, без належного обґрунтування та підтримки з боку студентів і працівників. З висновків РПУ:
- МОН не забезпечило чітку нормативну базу для системного реформування мережі ЗВО, що призвело до суб’єктивності у формуванні пропозицій щодо реорганізації.
- Не було розроблено середньостроковий план модернізації ЗВО, а законопроєкт щодо реформи не був поданий Кабінету Міністрів.
- Рішення про реорганізацію приймалися на підставі ситуативних обставин, без належних консультацій зі стейкхолдерами. Це спричинило спротив у освітньому середовищі та недовіру до урядових ініціатив.
- МОН не провело належних обговорень планів реорганізації, не оприлюднило результати таких обговорень. Більшість працівників і студентів ЗВО не підтримують реорганізацію, оскільки не відчули змін.
Влада, і зокрема Міністерство освіти і науки України, демонструє недоліки в підготовці до реформи. Планування реформи було недостатньо обґрунтованим, без чітких стратегічних кроків та нормативно визначеної бази. Така ситуація сприяє хаотичному впровадженню змін, які не відповідають сучасним потребам суспільства і економіки.
Однією з найбільших критичних помилок є недостатня комунікація з працівниками та студентами ЗВО. Влада не забезпечила належне інформування і включення у процес реформи усіх зацікавлених сторін. Відсутність конструктивних обговорень і врахування їхньої думки призвели до значного спротиву і невдоволення в освітньому середовищі.
Рішення щодо реорганізації ЗВО ухвалювалися без належного аналізу, на основі суб’єктивних пропозицій МОН. Це призвело до того, що реорганізація часто відбувалася для ефективних закладів без об’єктивних підстав і навіть без ініціативи самих закладів. Це не тільки не сприяло підвищенню якості освіти, але й породило небажану нестабільність та недовіру до уряду і реформ загалом.
Попри обіцянки щодо залучення інвестицій, реформа зіткнулася з серйозними фінансовими труднощами. Кошти, обіцяні міжнародними фінансовими організаціями, не були ефективно використані, що нівелювало потенційний мотиваційний чинник для ЗВО. Це свідчить про неефективність управлінських рішень уряду в фінансовому аспекті.
Влада не розробила середньостроковий план модернізації мережі ЗВО, що передбачено Стратегією розвитку освіти. Це ускладнює реалізацію реформ і не дає закладам чіткого бачення їхнього розвитку в довгостроковій перспективі.