Як розповідає Суспільне Дніпро, жителі села Богданівка на Дніпропетровщині, розташованого за 14 км від лінії фронту, масово виїжджають через постійні російські обстріли, які позбавили село світла майже на два місяці та спричинили перебої зі зв’язком і водою. Однак, попри небезпеку, частина людей, як-от місцева жителька Ніна, залишається, бо не має змоги орендувати житло в безпечніших містах. Ціни на квартири там сягають 8–15 тис. грн плюс комунальні платежі.
І це лише один, окремий випадок системної проблеми, яка роками не вирішується в Україні.
Складовими проблеми з житлом для ВПО є брак державного фінансування, повільне розв’язання житлових питань, труднощі з пошуком житла на ринку та недостатню кількість соціального житла, яке нібито зобов’язалася надавати держава.
Але навіть нормальних інструкцій, як діяти людям, які тікають від окупації, влада не створила, а через відсутність системної роботи з ВПО, вони не мають навіть елементарних знань про те, як діяти. Це й видно зі загаданого репортажу Суспільного.
Адже для вирішення своїх проблем, ВПО можуть звернутися до місцевих ЦНАПів або органів місцевого самоврядування для постановки на облік як осіб, що потребують тимчасового житла, або до виконавчих органів для реєстрації в чергу на отримання соціального житла. Принаймні, знання про такі можливості дає трохи більше упевненості людям, які залишають все нажите за роки.
Водночас, слід зазначити, що державні програми зі створення тимчасового житла для ВПО зазнали невдачі. Тому багато ВПО роками змушені жити в неналежних умовах, як-от підвали, недобудовані споруди чи непристосовані приміщення.
Станом на вересень 2025 року отримати пільгові кредити для будівництва нового житла внутрішньо переміщені особи (ВПО) можуть переважно через дві державні програми:
- «єОселя»: ВПО мають право отримати пільговий кредит під 7% річних для придбання житла. Програма надає можливість придбання житла як на вторинному, так і первинному ринках (включаючи об’єкти на стадії будівництва).
- «Житло для ВПО»: Це пільгове кредитування під 3% річних для придбання житла. Фінансування програми здійснюється за рахунок грантових коштів, зокрема, від уряду Німеччини через банк KfW.
Загалом у 2025 році за програмою «єОселя» станом на 2 вересня 2025 року було видано понад 4,6 тисячі пільгових кредитів, загальною сумою 8,4 млрд грн. Але варто зауважити, що ці дані включають різні категорії громадян, і ВПО становлять лише незначну кількість тих, хто отримує кредити в рамках цієї програми. Адже, як правило, ВПО не мають нормальної високооплачуваної роботи.
За спеціалізованою програмою «Житло для ВПО» під 3% також було проведено кілька відборів. Так, у липні понад тисяча родин ВПО отримала можливість отримати пільгову іпотеку. А всього протягом 2025 року було заплановано видати лише 1460 іпотек.
Як зазначає Центр оцінки ризиків, в Україні наразі нема єдиної системи обліку житлових потреб ВПО, що призводить до відсутності загальної інформації по країні та нецільового використання державних коштів. Дані різних державних органів, які опікуються питаннями житла для ВПО, суттєвим чином відрізняються.
Так, із січня 2022 до серпня 2025 року внутрішньо переміщені особи подали 528 857 заяв у базу Мінсоцполітики із зазначенням, що вони потребують житла. За даними ДП «Інформаційно-обчислювальний центр», який адмініструє цю базу, за цей час було закрито лише 63 (!) житлові потреби переселенців.
Згідно з інформацією ІОЦ Мінсоцполітики, в серпні 2025 року в Єдиній базі даних внутрішньо переміщених осіб (ЄІБД) було 219 378 активних заяв ВПО з відміткою про наявність «житлової потреби». Тобто половина з тих, хто подавав заявку на житло, взагалі відмовилась від ідеї допомоги держави у питанні пошуку житла і шукає його самотужки.
Натомість, за інформацією Міністерства розвитку громад та територій, станом на 31 грудня 2024 року на обліку громадян, які потребують надання житла для тимчасового проживання, перебувало лише 23 099 ВПО, з них 4236 переселенців отримали тимчасове житло за 2022–2024 роки.
Однак не важливо – 63, 1,5 тис. чи понад 4 тис. переселенців отримали житло від держави. Усе це краплі в морі.
Оцінити точну кількість сімей чи осіб внутрішньо переміщених осіб (ВПО), які потребують житла, станом на вересень 2025 року складно через відсутність єдиної системи обліку потреб ВПО та динамічність ситуації, яка постійно змінюється через бойові дії, евакуацію, повернення та переїзди.
- За даними Агентства Європейського Союзу з питань притулку, станом на липень 2025 року в Україні налічувалося 3,3 мільйона ВПО.
- Відповідно до даних Матриці відстеження переміщень (DTM) Міжнародної організації з міграції, станом на квітень цього року в Україні налічувалося понад 3,75 млн ВПО.
- За дослідженням же Черкаського правозахисного центру, проведеним у жовтні 2024 року, понад 4,3 мільйона осіб, які проживають у 721 громаді, потребували житла. Ця цифра включає не лише ВПО, але й мешканців, чиє житло було пошкоджене чи зруйноване.
Таким чином, навіть якщо ВПО самостійно вирішують своїх проблеми, це не означає, що їх немає, і що держава і далі має самоусуватися від вирішення цієї ситуації.
Поки що люди, які роками живуть під обстрілами, фактично залишені напризволяще – без гарантованого житла, компенсацій і соціального захисту. Урядові програми евакуації існують лише на папері, а місцева влада часто не має ні ресурсів, ні повноважень діяти самостійно. Тому відповідальність за виживання знову лягає на плечі самих громадян – тих, кого держава мала б захищати насамперед.