Уряд Шмигаля-Зеленського усе більше демонструє цілковиту неадекватність у марнуванні й без того обмежених бюджетних ресурсів.
У той час як міністр фінансів Сергій Марченко заявляє про масштабний дефіцит коштів на потреби оборони і необхідність у зв’язку з цим переписати бюджет, КМУ одночасно ухвалює рішення про виділення із резервного фонду 2,4 млрд грн для виплат за програмою «Національний кешбек».
Ця програма – точно не той напрямок, куди у воюючій країні, яка не знає як далі фінансувати оборонні витрати, потрібно спрямовувати мільярди із резервного фонду. Не для того він створювався.
Не кажучи уже про те, що сама ця програма залишається інструментом спотворення ринкової конкуренції та спрямування коштів на користь явно не тих, хто їх найбільше потребує.
У нас в країні досі не закриті потреби військових, від яких залежить їх виживання і захист країни. Скільки дронів, турнікетів, автівок для евакуації поранених і так далі можна було б придбати за 2,4 млрд грн можна довго підраховувати. Але точно йшлося б про забезпечення потреб не однієї бригади на досить тривалий час.
Натомість через “Національний кешбек” з вересня по березень витрачено майже 2 млрд грн. Найбільша кількість учасників програми склала всього 3,4 млн у березні. І при тому, що було нараховано 443 млн грн середнє нарахування склало всього близько 130 грн.
Проте насправді це підтримка на 130 грн малозабезпечених людей, які виживають за один-два прожиткових мінімуми. Адже найбільше отримують заможні користувачі.
Так, від початку дії програми 1208 користувачів отримали максимальну суму кешбеку за місяць – 3000 грн. Для того, щоб отримати такий кеш бек потрібно лише в рамках програми було витратити десятки тисяч гривень власних коштів на обмежене коло товарів обмеженого кола виробників.
Адже в програмі досі зареєструвалися лише 1756 виробників із сотень тисяч компаній, які працюють в Україні.
Тому «Національний кешбек» залишається програмою для меншості як серед споживачів, так і серед виробників. Причому ця меншість аж ніяк не є тією, яка найбільше потребує підтримки від держави в нинішніх умовах.
Йдеться про безперспективне розбазарювання дефіцитних коштів, яких не вистачає воїнам на передовій і соціально-вразливим верствам населення в тилу.