Можна зрозуміти ревність чинного президента Зеленського до п’ятого Президента України П.Порошенка, якого навіть після переобрання запрошують на представницькі міжнародні форуми, і який зустрічається з вищими посадовими особами національних держав, міжнародних організацій – ЄС, НАТО, Ради Європи. Але видання спеціального указу «Питання координації зовнішньополітичної діяльності держави», щоб заборонити П.Порошенку спілкуватися з іноземним партнерами, як мінімум, є комічним.
Почнемо з того, що відчутно, що автори указу, як сказав би Грибоєдов, «сужденья черпают из забытых газет Времен Очаковских и покоренья Крыма». Основні положення Указу Президента №671/2021 «Питання координації зовнішньополітичної діяльності держави» взяті з кучмівського Указу Президента України від 18 вересня 1996 року № 841 «Про заходи щодо вдосконалення координації діяльності органів виконавчої влади у сфері зовнішніх зносин». Через 25 років він морально застарів, прийнята низка законів у сфері зовнішньополітичної діяльності, які врегульовують ці відносини, тому його реінкарнація виглядає меншою мірою дивною.
Так, згідно з пунктом 1 Указу Президента №671/2021 «Питання координації зовнішньополітичної діяльності держави», «установити, що з офіційними заявами та коментарями з питань зовнішньої політики України та з ініціативами міжнародного характеру можуть виступати лише Президент України, Прем’єр-міністр України і Міністр закордонних справ України». Між тим, жоден закон не дає визначення «ініціатива міжнародного характеру». Але у широкому значенні під цим можна розуміти дуже великий перелік заходів.
Скажімо, пропозиція укладення міжнародного договору є ініціативами міжнародного характеру чи ні. Якщо є, то цей указ прямо суперечить частині статті 4 Закону «Про міжнародні договори України», який був прийнятий у 2004 році, бо пропозиції (а їх також можна сприйняти як ініціативи) щодо укладення міжнародних договорів можуть подавати широкий перелік органів: ЦОВВ та державні колегіальні органи, а також Верховний Суд, Національний банк України, Офіс Генерального прокурора подають пропозиції щодо укладення міжнародних договорів України разом з Міністерством закордонних справ України. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації подають пропозиції щодо укладення міжнародних договорів України через Міністерство закордонних справ України, інший центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого належать питання, які пропонуються для врегулювання міжнародним договором.
Або інший приклад – а якщо народний депутат України виступить суб’єктом законодавчої ініціативи з внесення змін до закону, який врегульовує питання зовнішньополітичної діяльності, на нього також поширюється монополія ініціатив міжнародного характеру? Якщо так, то такі обмеження треба вписати у Конституцію України.
Також незрозуміло, як цей указ співвідноситься з ст.23 Закону України «Про комітети Верховної ради України» про участь комітетів у міжпарламентській діяльності, взаємодія з міжнародними організаціями.
Скажімо, згідно з законом, «за погодженням з Головою Верховної Ради України комітети взаємодіють з відповідними органами парламентів іноземних держав, представництвами міжнародних організацій, беруть участь у заходах міжнародних організацій з питань, віднесених до предметів відання комітетів». Це положення Зеленський вирішив змінити указом?
А ВРУ може прийняти Постанову про Звернення до парламентів інших держав, чи, за логікою президента Зеленського, повинне бути погодження?
І ще: якщо пункт 6 цього Указу від 22 грудня 2021 року «під час організації та проведення міжнародних переговорів, зустрічей, бесід посадових осіб має бути забезпечено… завчасне повідомлення державними органами Міністерству закордонних справ України про домовленості, досягнуті стосовно проведення міжнародних переговорів, зустрічей, бесід Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра, віце-прем’єр-міністрів, міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, державних органів» писався під Порошенка, то «юристам» ОП треба мати на увазі – народний депутат України не є посадовою особою.
До речі, затверджена Указом Президента України від 26 серпня 2021 року № 448/2021 Стратегія зовнішньополітичної діяльності України жодним чином положень цього указу не передбачає.