Засідання Ради розвитку громад та територій за участю Зеленського не принесло особливих несподіванок. Як і очікувалось, – чергова імітація бурхливої діяльності.
На Раді ми так і не почули аналізу «реформи» децентралізації від Зеленського, яка призвела до того, що надходження до місцевих бюджетів різко впали (у той час як при Порошенку вони за 4 роки зросли в чотири рази), що районний рівень самоврядування на сьогодні повністю розбалансований, і думає лише про те, де б взяти коштів на зарплату працівникам апарату.
Ми не почули жодного слова про політику трансфертів місцевим бюджетам з Державного у зв’язку з виконанням делегованих повноважень (особливо тоді, коли місцеві бюджети взяли на себе основний тягар боротьби з пандемією), ми не почули жодного слова про Державний фонд регіонального розвитку, у тому числі щодо його реформування на час пандемії.
Ми не почули про проблеми, які виникли після передачі на баланс територіальних громад ЦНАПів і об’єктів соціальної інфраструктури.
Замість того, ми почули про створення Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України. Конгрес місцевих та регіональних влад вже існує як інститут Ради Європи; який зміст створювати орган з такою ж назвою в статусі дорадчого органу при Президентові України – одному Зеленському і Єрмаку відомо. Замість займатися реальною роботою, тепер Офіс Президента буде займатися виборами до Конгресу. Придумана і «місія» для Конгресу – розробка Муніципального кодексу.
Ідея Муніципального кодексу не витримує жодної критики. Ця ідея не нова. Ще у 2000 році було розроблено (до речі, під керівництвом Л. Кравчука) проект Муніципального кодексу, правда, він виявився дуже слабким і не пройшов навіть профільного Комітету ВРУ (злі язики стверджували, що його писали студенти-третьокурсники). Нещодавно тема Муніципального кодексу була актуалізована міськими головами з партії «Пропозиція» (про це неодноразово заявляли міський голова Дніпра Борис Філатов, міський голова Житомира Сергій Сухомлин).
Проте, кодифікація норм, які врегульовують функціонування системи місцевого самоврядування викликає сумніви. Адже значна частина відносин у місцевому самоврядуванні вже кодифікована. До прикладу, питання функціонування комунальних підприємств, установ врегульовано Господарським кодексом; земельні відносини, суб’єктом яких виступають органи місцевого самоврядування, врегульовані Земельним кодексом; питання місцевих бюджетів, що складають фінансову основу місцевого самоврядування, врегульовані Бюджетним кодексом; питання дохідної частини місцевих бюджетів врегульовує Податковий кодекс; проведення місцевих виборів (з допомогою яких формуються місцеві ради і обирається голова громади) регулюється Виборчим кодексом. Відповідно, абсолютно незрозуміло – а що буде предметом регулювання Муніципального кодексу?
Якщо для Зеленського так принципово включити в єдиний документ чинні закони України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про столицю України – місто-герой Київ», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про статус депутатів місцевих рад», частину Закону «Про місцеві державні адміністрації» і назвати це Муніципальним кодексом, то він міг просто доручити розробити такий законопроект і внести на розгляд ВРУ. Хоча, зважаючи на предмет регулювання такого кодексу, доцільніше було б говорити про розробку Адміністративного кодексу, де б врегульовувалися відносини, які виникають при здійсненні державного і муніципального управління.
За ідеєю Муніципального кодексу Зеленський жодним чином не згадав про питання, які дійсно важливі для місцевого самоврядування і які можна вже і зараз врегулювати шляхом внесення змін до чинних законодавчих актів. Це стосується питання утворення, об’єднання, роз’єднання територіальних громад, питання виконання делегованих повноважень (і можливості відмови від їх виконання), питання місцевих податків і зборів (у тому числі, їх адміністрування) тощо.
І тема Конгресу, і тема Муніципального кодексу – це у кращому випадку імітація, яка не має жодного стосунку до муніципального життя країни. А в гіршому – створення органу при Президенті, який начебто матиме «представництво громад і регіонів», і який можна буде неконституційно протиставляти парламенту, коли вплив Банкової навіть на власну фракцію остаточно зникне.