Поточна аналітика

Важливі перспективи виробництва Україною спільно з західним ОПК зброї та боєприпасів до неї

Україна пройшла довгий шлях від простого отримувача допомоги у 2022 р. — до потенційного партнера, здатного обслуговувати та збирати першокласне і високотехнологічне озброєння європейських компаній.

  • У квітні 2024 рокув Україні налічувалося 500 державних і приватних оборонних компаній, на яких працювали 300 тис людей. Державний ОПК представлений здебільшого АТ «Укроборонпром», до якого входять 70 ключових оборонних підприємств. До приватного сектору належать великі гравці з мільярдними доходами і маленькі «гаражні» майстерні.

За умови залучення іноземних інвестицій потенціал оборонного виробництва в Україні може досягти 20$ млрд, тоді як держава спроможна на даному етапі інвестувати у виробництво зброї $6 млрд.

  • Проблема нестачі грошей в оборонній галузі чітко проявилася наприкінці 2023 р., коли збройні компанії довели свою живучість в умовах ракетних атак, але не отримали належних замовлень.
  • У 2023 році «Укроборонпром» виробив зброї на понад $2 млрд, тоді як загалом ринок ОПК, за данимиForbes, становив 3 млрд дол. Цьогоріч ринок ОПК становитиме близько $6 млрд.

Тож Україна зацікавлена у створенні спільних підприємств з західними оборонними компаніями, створюючи виробництво за кошти західних партнерів.

Цьому, зокрема, має сприяти і фандрейзингова ініціатива ZBROYARI: Manufacturing Freedom. Її мета – зібрати $10 млрд а замовлення для вітчизняних виробників. До цієї ініціативи вже приєдналися Данія, Канада та Нідерланди.

Україна також шукає кошти в Європейському Союзі, щоб збільшити підтримку власної збройової промисловості та задіяти додаткові потужності, не пов’язані з контрактами. Такими ініціативами можуть стати:

  • розширення Європейського фонду миру для відшкодування витрат держав-членів, які закуповують обладнання безпосередньо в України й залишають його в Україні.
  • використання надприбутку від заморожених російських активів, до €3 млрд, і включення закупівель в Україні в цю програму.
  • включення закупівель в українських виробників до Європейської програми оборонної промисловості (EDIP).

За даними Мінстратегпрому, Данія надасть $198,5 млн, Нідерланди – близько $37,5 млн, Канада – $2,1 млн. Ще $433 млн виділить Євросоюз із прибутку від заморожених російських активів. Також є певні домовленості з Великою Британією та Німеччиною. Данія вже купила для України 18 українських САУ «Богдана».

У відкритті спільних підприємств мають бути зацікавлені і наші партнери:

  • Україна є важливим ринком збуту військової продукції: як сьогодні, так і в довгостроковій перспективі.
  • Україна може стати майданчиком для реклами озброєння потенційним замовникам, адже техніку можна буде продемонструвати одразу у бойових умовах.
  • Через російську агресію Україна вже давно стала полігоном для випробування нової зброї, де виробник може побачити як переваги, так і недоліки своїх розробок.

Власне виробництво Україною зброї та боєприпасів до неї відкриває низку важливих перспектив:

  • Україна вільна використовувати зброю власного виробництва у будь-який не заборонений міжнародним гуманітарним правом спосіб, передусім – для враження цілей глибоко в тулу ворога.
  • Так, речник Держдепартаменту США Метью Міллер на брифінгу 30 вересня 2024 р. чітко заявив, що Україні не потрібен дозвіл CША, щоб завдавати ударів у відповідь по цілях углиб Росії, вона може використовувати зброю, яку виготовляє самостійно.
  • Вливання інвестицій в сектор ОПК стимулює українську економіку і робить нашу державу стійкішою і не залежатиме від коливань політичної кон’юнктури у країнах-партнерах.
  • Працюючи разом із західними гігантами оборонної промисловості, Україна зможе розвинути власне виробництво зброї у майбутньому відразу західного зразка.

Головне завдання української влади – не задавити цих можливостей у зародку. Припинити розподіляти, на підставі лояльності до офісу Президента, бізнес на «свій» (із доступом до привілеїв) і «чужий», на якого тиснуть перевіряючі органи. Не добивати бізнес у цілому безграмотними податковими і адміністративними ініціативами. Максимально спростити адміністрування і сприяти, а не заважати горизонтальним зв’язкам із закордонними партнерами.