Володимир Зеленський до повномасштабного вторгнення дуже любив публічно підкреслювати, що є Верховним Головнокомандувачем.
Посада Верховного Головнокомандувача тягне за собою не лише гучне звання і привілеї, але й серйозні обов’язки та відповідальність. Зокрема, і за мобілізацію.
Тому спроби скинути з себе і перекласти на інших, і насамперед на військових, відповідальність за непопулярну серед громадян тему – марні.
Важливо розуміти: військові не можуть щось “вимагати” чи “ставити ультиматум”. Вони лише виходять з пропозиціями – а отримують те, що вирішується на політичному рівні (виходячи з наявних ресурсів, планів, задумів тощо).
Усією повнотою інформації, яка визначає потреби для мобілізації, володіє саме Президент України.
Тому саме Президентові належить, на підставі рішення РНБО (чи Ставки) подати Указ про проведення мобілізації.
Якщо ж необхідно щось змінити в механізмі мобілізації, який визначається законом – то саме Президенту відомо, що саме, чому і як. Тому і законопроект щодо змін у мобілізаційній політиці має подавати саме Президент як Верховний Головнокомандувач. Ніхто інший присвоювати собі ці його повноваження не в праві.
Довідково:
П. 20 ст. 106 Конституції України передбачає, що саме Президент України «приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України».
Верховна Рада такі Укази лише затверджує (п.31 ст.85 Конституції).
Ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює, що «Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення».
- У п.9 цієї статті ідеться також про те, що «Загальне керівництво у сфері мобілізаційної підготовки і мобілізації держави здійснюється Президентом України; організаційне керівництво мобілізаційною підготовкою і мобілізацією в Україні – Кабінетом Міністрів України; координація діяльності органів виконавчої влади з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації здійснюється Радою національної безпеки і оборони України.
- Стаття 11 цього Закону покладає керівництво мобілізацією, визначення її обсягів, строків тощо саме Президент України:
- «здійснює загальне керівництво у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації держави;
- визначає мету, завдання, вид, обсяги, порядок і строки проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації;
- забезпечує через Раду національної безпеки і оборони України координацію діяльності органів виконавчої влади, інших державних органів, Збройних Сил України, інших військових формувань у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації;
- визначає структуру та затверджує мобілізаційний план України на особливий період, Положення про мобілізаційну підготовку Збройних Сил України, інших військових формувань, Положення про порядок проведення мобілізації в Україні;
- надає (позбавляє) право на звільнення від призову на військову службу в разі мобілізації та у воєнний час громадянам або окремим категоріям громадян;
- визначає порядок оголошення мобілізації;
- приймає рішення про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію та про демобілізацію із внесенням їх на затвердження Верховною Радою України;
- встановлює режим роботи органів державної влади, інших державних органів під час мобілізації та у воєнний час;
- видає акти з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації.»
Прикметно, що стаття 14 цього Закону покладає на Міністерство оборони України (безпосередньо або через Генеральний штаб) обов’язки з підготовки планів і пропозицій.