
Реакція України на події в Казахстані як ніколи добре проілюструвала відсутність міжнародної суб’єктності України за часів Зеленського.
У Казахстані шляхом тимчасової (?) інтервенції з використанням «миротворчого контингенту» ОДКБ, де домінує РФ, було придушено повстання проти режиму Назарбаєва-Токаєва. Як зазначають експерти, підстави для введення військ – зовнішня агресія проти Казахстану – були буквально вигадані президентом Казахстану Касим-Жомартом Токаєвим.
Його адміністрація досі не спромоглася надати хоч якісь реальні докази агресії. І на відміну від Токаєва, який пообіцяв депутатам вивід окупаційних військ впродовж 10 днів, міністр оборони РФ Шойгу стверджує, що війська ОДКБ завершать свою місію лише «після повної стабілізації ситуації в країні». Та й Путін сказав, що російські війська будуть у Казахстані, «скільки треба».
Можна прогнозувати вивід частини контингенту, щоб не провокувати міжнародне невдоволення – але навряд чи можна очікувати повного виходу з Казахстану.
Україна, яка донедавна претендувала на регіональне лідерство та статус прикладу для пострадянських країн, що прагнули демократії, яка має у своєму активі три революції та гіркий досвід гібридної війни з Росією, залишалася сліпою і німою щодо народних виступів в одній з найбільших країн, пов’язаних з нами спільною історією радянських часів.
Понад тиждень Україна взагалі не заявляла жодної позиції щодо ситуації в країні, на території якої проживає одна з найчисленніших серед українських громад світу (після української діаспори в Російській Федерації та США).
Наскільки разюче відрізняється від української позиції позиція держав, які є суб’єктами міжнародної політики.
Так, глава дипломатії ЄС Жозеп Боррель висловив побоювання, що російські військові, спрямовані до Казахстану, можуть затриматись у цій країні. «Досвід говорить про те, що коли росіяни приходять, їм складно піти», – заявив Боррель в інтерв’ю BBC Radio 4, відповідаючи на питання про події в Казахстані.
Раніше в січні держсекретар США Ентоні Блінкен висловлював схожу думку. «Те, що відбувається там [у Казахстані], дуже відрізняється від того, що ми бачимо біля кордонів України. Тим не менш, один з уроків, поданих нам новітньою історією, полягає в тому, що коли до вас додому приходить Росія, то потім часом буває складно досягти її відходу”, – зазначив держсекретар США.
США привітали заяву президента Казахстану про виведення військ російського блоку ОДКБ із Казахстану. Про це заявив на брифінгу речник Держдепу Нед Прайс.
Представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Тереза Рібейру висловила стурбованість ситуацією зі свободою ЗМІ в Казахстані та закликала владу забезпечити безпечні умови праці для журналістів, а також відновити доступ до інтернету в країні.
І лише вдень 10 січня на сайті МЗС з’явилася заява зовнішньополітичного відомства України «щодо розвитку ситуації в Республіці Казахстан».
У ній Україна виступила у стилі «за все хороше проти всього поганого»: засудила «насильство, яке спалахнуло у низці казахстанських міст та призвело до численних жертв» і не висловила жодної оцінки того, що відбулося.
Введення контингенту ОДКБ Україна… «взяла до відома».
До цього, 5 січня, МЗС лише рекомендувало українським громадянам «виявляти підвищену пильність та обережність, неухильно дотримуватися вказівок та розпоряджень представників місцевої влади та правоохоронних органів».
Жодної відповіді Путіну, який заявив, зокрема, що «організатори заворушень використали елементи “майданних технологій”».
Жодного слова з приводу того, що що місію ОДКБ у Казахстані очолив російський генерал Андрій Сердюков, який у 2014 році організував та очолив військову операцію із захоплення Криму.
За весь 2021 рік на сайті українського МЗС – жодного повідомлення, яке стосується україно-казахстанських відносин. Повідомлення за 2020 р. – зустрічі з ініціативи новопризначеного казахського посла Дархана Калєтаєва, якому потрібно було показати свою активність.
Роль українського МЗС взяла на себе українська громадськість, виступивши з заявою щодо інтервенції РФ до Казахстану. У цій заяві буда подана чітка політична оцінка ситуації.
«Усі “миротворчі операції” які колись здійснювалися силами Російської Федерації самостійно, чи в рамках “Співдружності Незалежних Держав”, завершувалися закріпленням та легалізацією військової присутності Російської Федерації на території країн, яким надавалася “допомога”. Як свідчить історичний досвід, військова присутність Російської Федерації ніколи не приносила мир та зрештою забирала свободу”, – йдеться у заяві.
Годі вже й говорити про якусь позицію президента України, який, відповідно до Конституції України, є відповідальним за зовнішньополітичну діяльність держави.
Він був страшенно зайнятий черговиhttps://euroin.org.ua/vlada-pidhotuvala-dobru-i-pohanu-novyny-dlya-likariv-i-medsester-dobra-zarplaty-medykam-u-2022-rotsi-pidvyshchat%ca%b9-pohana-desyatky-tysyach-medykiv-budut%ca%b9-zvil%ca%b9neni/